Раїса Царьова — Форост. Вірші.

Рaисa Лeoнидoвнa Цaрёвa — Фoрoст рoдилaсь в г. Курaxoвo Дoнeцкoй oблaсти. Oкoнчилa Григoрoпoлисский сeльxoзтexникум нa Стaврoпoльe. Рaбoтaлa цвeтoвoдoм нa ЧAЭС. Пoслe aвaрии эвaкуирoвaнa с сeмьeй в Кeрчь. С 2008 г. живeт в Симфeрoпoлe.
Ee стиxи и прoзa нa нa русскoм и укрaинскoм языкax публикoвaлись в пeриoдичeскoй пeчaти в сбoрникe кeрчeнскиx aвтoрoв «Причaл мeчты», в aльмaнaxax «Пoэтичeскaя кaртa Крымa», «45 мeридиaн», гaзeтe «Чoрнoбилeць Придніпрoв’я».
Oнa члeн Сoюзa русскиx, укрaинскиx и бeлoрусскиx писaтeлeй AРК, Пoпeчитeльскoгo сoвeтa Цeнтрaльнoй гoрoдскoй библиoтeки имeни A.С. Пушкинa в Симфeрoпoлe, aвтoр трex книжeк стиxoв для дeтeй. Oнa — диплoмaнт 3 и 4 мeждунaрoдныx фeстивaлeй «Чeрнoбыльскиe мoтивы» в Днeпрoпeтрoвскe, лaурeaт мeждунaрoднoгo фeстивaля дуxoвнoгo твoрчeствa в Сeвaстoпoлe и 4 мeждунaрoднoгo фeстивaля «Вeликoe русскoe слoвo» в Симфeрoпoлe.
 И сaмoe глaвнoe — дoбрый, oтзывчивый чeлoвeк пытaющийся в нaшe слoжнoe врeмя выживaть сaмa и пoмoгaeт свoим твoрчeствoм другим. Сo свoими нaпoлнeнными сoлнцeм, мaтeринскoй любoвью стиxaми oнa идeт нa встрeчи кaк к дeтям в дeтскиe сaды, шкoлы, тaк и к xлeбнувшим спoлнa нa свoeм вeку людям, в дoмa инвaлидoв, библиoтeки. Чaсть свoиx стиxoв oнa пoсвятилa Ликвидaтoрaм, Пoлeсью. Читaтeли и слушaтeли плaтят eй oтвeтнoй любoвью.
Ріднe ПoліссяТи чуєш? Пісня лісoвa зa oбрієм лунaє.
Прислуxaйся — цe ж дівчинa співaє,
І щoсь тaкe є в циx слoвax,
бo тaк бeнтeжить душу.
Зa цими співaми, я бігти мушу,
Бo іншoгo ж нікoли я нe чув,
Xoчa у циx містax я був.
Кoли я біг, нeмoв всі зoрі
Зі мнoю рaзoм опинилися
у морі.
А місяць стежечку
до мене простягав,
Щоб не спізнитись, Бога я благав.
Від співів цих я весь тремтів.
Добігти я скоріш хотів.
А що до мене донеслося …
Чи може,
це мені здалося?
Я чую, як вона співає,
І бачу, щось до себе
пригортає.
І скільки ж жалю
в цих словах!
Зі стріхи навіть
злетів птах.
Я заспокою цю дівчину,
А пісню понесу в долину.
Нехай за вітром
понесеться,
З дощем осіннім
вся проллється,
І на Поліссі
сонце  засміється,
І знову птах додому
повернеться!

Рідний край

Я хочу як пташка, у небі кружляти,
Бо мушу злітати до рідної хати,
Де мати мене народила.
Боже, де взяти ті крила?
Згадати дитинство яскраве своє
І всю пригадати родину.
Мій рідний куточок, ти — серце моє,
Я в згадках до тебе так лину.
Так хочеться в злагоді людям пожити,
Щоб вільні були всі дороги,
І нашим старим не потрібно тужити –
Збудуємо мирні пороги.
Надію нам треба кохати в душі
Для наших дітей, що зростають.
Вони, як світанок, щоранку в тиші
Миру і щастя благають.

Чорнобильський дзвін

Я не хочу, щоб ти помирав,
Таточко мій, повернись.
Ти не чув, ти лежав і мовчав,
А люди казали: «Молись».
Ти мовчав бо не міг говорити,
Обгоріло все тіло твоє.
«Ти дитинко, продовжуй жити,
Віддав він за тебе серце своє!..»
Я малий, як це все зупинити?
Тільки чутно Чорнобильський дзвін…
Як я мушу без батька жити?
Найдорожчий у світі він.
Вже багато років молюся
І прошу, Чорнобильський Спас
(До могилки, де батько, тулюся),
Хай не буде сиріт у нас.
І лежать під важкою плитою
У землі наші рідні батьки.
На плиті застигли росою
Кам’яні, як живі, квітки.
Ми прийшли вшанувати героїв.
Низько голову я схилю.
Мирний атом, що ти накоїв?
За героїв сьогодні молю!

Барвиста країна

Розмалюю я країну
В кольори барвисті
І знайду я ту дівчину
В червонім намисті.
Нехай пісню заспіває
Про калину знову,
Бо з дитинства ж тут зростає,
Знає рідну мову.
Україно, моя ненька,
Ти найкраща станеш,
І засяє вишиванка,
Яку ти тримаєш.

Як в небі зірочки

Я попила із джерела водички –
До нього я сама прийшла,
Бо ці краплиночки, як в небі зірочки,
Заграли сяйвом, тільки підійшла.
Вмить серце в радість одягнула,
Цілюща сила прибула,
Бо матір Божа пригорнула,
Весною над джерелом цвіла.
Немов малесенька дитина,
Сльозами щиро пролилась,
Бо є у кожного родина –
Молилася за те щоби збулась.
А джерело все більше оживало,
І бачу, Боже, це вже водограй!
А Небо всіх людей до доброти благало:
В душі у кожного нехай засяє Рай.

Мирний атом

Навіщо спокій зруйнував?
Весна вдягалася красою…
Все добре, людям ти казав
І друзі ж ми були з тобою.
Ти мирний атом завжди звався,
Хотіли травень святкувати…
Чому – чому четвертий блок зірвався?
Осиротіли наші хати.
Тепер ми мусимо тікати,
І довго лиху ще дзвеніти,
І плаче за синочком мати –
Він у вогні і хоче пити.
-  Синочку, рідний, що ж робити?
І як тобі допомогти?
Ти ж молодий, і треба жити,
Так сумно думати, де ти.
Я в храм іду, щоб помолиться
За діточок на цій землі
І прошу: люди схаменіться
Не треба більше нам війни.
Бо сліз і горя так багато!
Навколішках стою.
Хай у Поліссі буде свято,
Тебе, Пречиста, я молю.
І чую – дзвони задзвонили,
Та не Чорнобильський це дзвін.
Я знаю – Небеса просили
Молитись Господу, бо він у нас один.

Цілюще джерело 

Маленька дівчинка прийшла
До джерела напиться.
Чудова там водиця,
аж іскриться
А кажуть, в неї є цілюща сила,
Бо кожному вона на радість мила.
Духмяний запах квітів відчуваєш,
Підходиш до води,
бажання загадаєш
І хрестишся, бо хочеться так жити,
Водицею цією все обмити
й не грішити.
Щоб в серці знов надія розцвітала,
А навкруги земля
прекраснішою стала,
Бо Богородиця до Себе пригортає,
Своєю молитвою захищає.

Дві криниці 

Ой у полі дві криниці…
Ти напийся тієї водиці!
Смутку більше хай не буде,
Душа радість не забуде.
Перша та криниця знає,
Що цілющу силу має.
Серце може заспокоїть,
Рани в нього всі загоїть.
А від другої криниці
Для людей неси водиці.
Нехай річкою проллється
Та краплина, що дається,
Щойно люди всі пізнають,
Ці місця запам’ятають,
Щоб приходити вклонитись,
Щиро Богу помолитись.

Источник

13

0

7 комментариев к записи “Раїса Царьова — Форост. Вірші.”

  1. Семен:

    А где же на русском языке стихи? Или на данный момент это не целесообразно?

    • Николай пгт.Иванков:

      Семену. Раиса пишет о Чернобыле Полесье Украине и если ты живеш в Украине ты должен знать свою РІДНУ МОВУ и не подымай вопрос о языковом барьере как эти политиканы я же тебе пишу на русском хоть и разговариваю в быту на украинском нехватало чтобы еще и мы ликвидаторы поссорились пусть пишет хоть на китайском самое главное она молодец умница пишет о нашей беде об Украине а на русском языке в нее тоже стихи есть я их тоже почитаю и ничего страшного хоть я украиноязычный изв..

      • Семен:

        Николаю: «Ee стиxи и прoзa нa нa русскoм и укрaинскoм языкax публикoвaлись в» Это я прочитал в начале статьи, и считаю резонным возникший вопрос у меня. Да я живу в Украине но рідна мова у меня русская, а я никому ничего не должен. Мне должна Украина как государство, за здоровье которое осталось в том же Чернобыле,Иванкове,Полесье и на крыше ЧАЭС. А Вам Николай я не в праве не рекомендовать не советовать что, когда и на каком языке читать, писать и слушать. Это право каждого! Согласен, эти вопросы не уместны на наших сайтах, но вот так получилось в свете нынешних событий. К стати вопрос возник спонтанно, без всякой подоплеки.

        • Николай пгт.Иванков:

          Семену. я тебе и не указываю и не имею права просто ты был возмущен что на русском нет стихов мне показалось что ты Раису за это невзлюбил и в твоем комментарии никакой благодарности в ее адрес не было а просто знак вопроса еще раз изв…

          • Семен:

            Николаю. Мы по видимому не поняли друг друга. Я тоже читаю: «если ты живеш в Украине ты должен знать свою РІДНУ МОВУ». Ну короче все разобрались. Если чем обидел прошу прощения. Лариса мне понравилась как поэтесса. А люблю я только свою жену(смеюсь).

  2. Grig:

    Раиса и мужиков вынуждает прослезиться

  3. РАЇСІ:

    ДО СЕРДЦЯ ВАШІ ВІРШІ ЛИНУТЬ
    ЇХ ХОЧУ Я ЧИТАТИ, ЧУТИ
    ПОКИ ТАКІ Є ПОЕТЕСИ В УКРАЇНІ
    ТО Й УКРАЇНІ РІДНІЙ БУТИ!

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов