«ЗНАЙДИ ГЕРОЯ ЧОРНОБИЛЯ ПОРУЧ»

згчсл

Пoгрeбнякa Сeргія Oлeксійoвичa 25.07. 1961 рoку нaрoджeння, xoчу нaписaти дaну рoбoту прo пoдвиг бaтькa, xoчa він і нe ввaжaє, щo є ГEРOЄМ, як і йoгo пoбрaтими з Лубeнськoї 25-ї Чaпaєвськoї дивізії.

Цe сьoгoдні ми знaємo, щo 26 квітня 1986 рoку відбулaся aвaрія нa Чoрнo бильській aтoмній стaнції . A в тoй дeнь прo цe знaли лишe висoкoпoсaдoвці УРСР, СРСР, прaцівники Чoрнoбильськoї aтoмнoї стaнції, їx рoдини, тa мeшкaнці нaсeлeниx пунктів нaвкoлo ЧAEС, які тaм прoживaли і якиx тeрмінoвo eвaкуювaли із нeбeзпeчнoї зoни у лічeні гoдини і дні. Всe нaсeлeння бувшoгo Рaдянськoгo Сoюзу нaвіть нe підoзрювaлo, якe гoрe стaлoся нa тeрeнax Укрaїни, в сaмoму її сeрці. Зaсoбaм мaсoвoї інфoрмaції булo зaбoрoнeнo пoвідoмляти жaxливу нoвину, тoму щo нaближaлися трaвнeві святa – і пo всій крaїні, oсoбливo у Києві булo прoвeдeнo бaгaтoлюдну пeршoтрaвнeву дeмoнстрaцію. Лубни нe стaли виняткoм. Тут тaкoж був Пeршoтрaвeнь, буялa вeснa… Нe підoзрювaли мeшкaнці Пoсульськoгo крaю, щo рівнo чeрeз місяць містo Лубни тa Лубенський район спустошиться на 3 000 людей — молодого чоловічого населення.

Так, на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС було піднято і розгорнуто в повному складі єдину в бувшому Радянському Союзі Лубенську Червонопра порну орденів М.Суворова та Б. Хмельницького Синельниково — Будапешську 25-ту мотострілецьку дивізію ім. В.І. Чапаєва у складі більше 12 000 осіб, як уже говорилося вище, з них 3 000 — лубенці. Це найбільша кількість людей з одного населеного пункту, які не вагаючись виступили на захист Вітчизни. Вони робили свою справу старанно і чесно, не за страх , а на совість. Багато з них мають вдячність від командування за виконання завдання Радянського Уряду у надзвичайно складних обставинах. А також

«Похвальні листи» керівникам підприємств, з яких забирали працівників на ліквідацію аварії на ЧАЕС через військкомат.

У ніч з 31 травня на 1 червня 1986 року моєму батькові було вручено повістку з військкомату, де вказано про прибуття в термін 2-х годин на збірний пункт в школу №2 м. Лубен. При собі мати одяг, харчі на три дні, ложку, кружку, військовий квиток. Потім прибулих розсадили у автобуси і повезли в с. Карпилівка Лубенського району , в пункт розгортання війскової частини №61610 — 136 мотострілецького полку Лубенської 25-ї Чапаєвської дивізії — командир полку полковник Козіонов М. Г. Три доби звозили на даний пункт воїнів запасу з Лубенського, Гадяцького, Кременчуцького районів, міст Полтава, Кременчук, Лубни , Гадяч. Переодягли у форму ОКЗК , просякнуту спеціальним розчином (сода, крейда, квасці),що ніби-то повинна була захистити від дії іонізуючого випромінювання.

Потрапив мій батько до 1 мотострілецької роти, 1 мотострілецького батальйону. Четвертого червня на відкритих кузовах автомобілів колонами виїхали з пункту збору і п’ятого червня 1986 року прибули в зону підвищеної радіації: с. Окопи Наровлянського району Гомельської області БРСР. По приїзді на місце призначення встановлювали наметове містечко для особового складу, штаб, польові кухні, намети для прийому їжі, агітаційні намети, автомобільний парк. Після облаштування побутових умов, приступили до виконання особливо важливого Урядового завдання по огородженню 30-ти кілометрової зони відчуження Чорнобильської АЕС, яку виконали приблизно за 23-25 днів. Командування видало респіратори, індивідуальні дозиметри,засоби праці(лопати, пилки, сокири, обценьки, молотки). Спочатку потрібно було побудувати контрольно — слідову смугу, яка проходила через поля,ліси, болота ( на яких облаштовували гаті). Вікові дуби , які стояли на шляху будівництва огорожі — спилювали, величезні пеньки витягували великими артилеріськими тягачами (БАТами). Потім закопували через визначену відстань, оброблені креозотом стовпчики на які натягували колючий дріт у декілька десятків рядів, закріплюючи його пластмасовими ізоляторами. На «колючці» облаштовували сигналізацію, караульні приміщення,під’їзні шляхи. В той час стояла неймовірна спека, але роздягатися було заборонено, через високий рівень радіації. Багато хто не виконував заборони, роздягався , бо піт заливав очі, а тіло чесалося і свербіло, дуже хотілося пити, а води не вистачало. І « ворог» був невидимий,що пронизував все тіло наскрізь, від креозоту злазила шкіра на руках. Перші тижні не було облаштовано лазні, тому повноцінно помитися воїни не мали можливості. Робота була неймовірно важка. Працювали по 12-16 годин, так як командування довело дуже стислий термін побудови даної огорожі, який «партизани» виконали з честю, і працювали як кажуть від зорі і

до зорі. Потім була проведена робота по огородженню колючим дротом міста Прип’ять, після того як всі його жителі були евакуйовані в безпечні місця.

Батько мій завів малесеньку записну книжечку,( до речі, вона збереглася і до сьогодні – фото надам разом з даним матеріалом) в якій записував адреси побратимів з інших населених пунктів Полтавської області, яких волею долі звело жити в одному наметі. Записував дози опромінення особового складу батальйону, номери дозиметрів, з якими довелося працювати, свій аналіз крові від 26.06.1986року, назви населених пунктів, які дезактивували. Перегортаючи сторінки цього блокнотика тато повертається у спогади 30-річної давнини.

В липні 1986року полк отримав наказ про дезактивацію населених пунктів: с.Угли, с.Лен.посьолок,с. Михайлівка, с.Лісоповал, с.Грушівка, м. Наровля, с.м.т. Кірово, м.Поліське. Знімали лопатами радіоактивний грунт і грузили в контейнери, вирубували кущі.

Мій батько крім вищевказаної роботи ще виконував обов’язки дозиметриста батальйону, йому видали дозиметр ДП-5А заводський №111642554 з яким він працював до 25.08.86 року. А потім отримав новий прилад виробництва Болгарії ДП-5В, заводський №156118378. Перед виконанням робіт підрозділами батальйону обстежував радіаційну обстановку на місці проведення робіт. Вів журнал обліку доз радіаційного опромінення особового складу 1 мотострілецького батальйону. Йому також видали індивідуальний накопичувач ІДІІ № Є16103627, але дані з нього до сьогодні не відомі. У перші дні роботи в Чорнобильській зоні при використанні нового респіратора , його не вистачало до кінця робочого дня, так як від радіоактивного йоду із зеленого він перетворювався на жовто-коричневий. У багатьох військових почалися проблеми зі здоров’ям: боліла голова, першило в горлі, погіршився зір, у когось почало випадати волосся ( у батька теж ). В подальшому все це призвело до погіршення стану здоров’я та стійкою втратою працездатності. Багато з воїнів з роками тяжко захворіли та померли.

Уже в 20-х числах серпня 1986року полк отримав наказ на дезактивацію приміщень ЧАЕС. Працювали по 4 години в день, цілодобово, змінюючи один підрозділ іншим,отримуючи за цей час в середньому по1,5-2 рентгени. Весь особовий склад полку пройшов неодноразово через такі робочі зміни. Мили підлогу турбінної зали другого та третього енергоблоку, дезактивували приміщення станції, компресорного та інших цехів, виконували роботи по підготовці території станції до бетонування, для зменшення радіаційного фону.

А взагалі наші воїни Чапаєвської дивізії дійсно були героями. Вони звели 220 км. огорожі навколо 30-ти км. зони відчуження, обладнали 200

км. автодоріг, огородили м. Прип’ять і ЧАЕС, а це ще понад 30 км колючого дроту. Провели дезактивацію десятків населених пунктів України , Білорусії і більше мільйона квадратних метрів приміщень атомної станції. Зуміли зняти і вивезти понад 12 тисяч кубометрів радіаційного грунту, збудували на річках 4 дамби.

І ось 1 вересня 1986року полк впоравшись із поставленим завданням, виїхав з с. Окопи і прибув 2 вересня на полігон с. Лушники Лубенського району.

Прибули ГЕРОЇ додому… Але героями вони себе не вважали тоді, не вважають і тепер. Вони вважали, що виконали чесно свій синівський обов’язок перед Батьківщиною, закривши собою древній Київ, рідні Лубни, матір Україну, а також Європу і світ від ядерного монстра.

Держава в 1991році прийнявши Чорнобильський Закон взяла на себе зобов’язання по відношенню до ліквідаторів по компенсації за втрату здоров’я , та гарантії їх соціального захисту.

Мій батько після ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС багато років хворіє. Інвалідність в нього встановлена з 1992 року. На сьогодні має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії, інвалід ЧАЕС 2 групи, інвалід війни 2 групи, ветеран військової служби. Переніс два інфаркти, інсульт. Йому лише 55, а так хочеться, щоб він був здоровий, щоб міг в майбутньому потішити моїх дітей, а своїх внучат. У 30-ту річницю аварії на ЧАЕС бажаю тобі тату і твоїм побратимам міцного здоров’я , гідного вшанування Державою Україна та вдячним Українським Народом Подвигу Ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році.

ПЕРЕД ВАМИ, ГЕРОЇ — СХИЛЯЮ ГОЛОВУ.

23

0

7 комментариев к записи “«ЗНАЙДИ ГЕРОЯ ЧОРНОБИЛЯ ПОРУЧ»”

  1. Влад:

    Побольше б таких воспоминаний, пока живы родители, очевидцы той аварии, которую ликвидировали. Спасибо, сынок.

  2. Николаенко Алексей Фёдорович:

    Да, видно что отец прошёл это пекло с самого начала.И ещё кто-то говорит что настоящих ликвидаторов уже не осталось. Спасибо национальному музею «Чернобыль» за такую нужную работу, за настоящую ПАМЯТЬ о ГЕРОЯХ той БЕЗКРОВНОЙ но всё же ВОЙНЫ. На поле «сражения» остались тысячи и тысячи побратимов. Сегодняшним ликвидаторам здоровья. Память о нас в наших детях.

  3. СЛАВА ГЕРОЯМ ЧЕРНОБЫЛЯ КОТОРЫЕ СПАСЛИ МИР ОТ РАДИАЦИИ И ЗА ЧТО НАС ТАК ОТБЛАГОДАРИЛИ ЗА 30 ЛЕТ! ВСЕМ ЛПА ЗДОРОВЬЯ И УДАЧИ!:

    Я ВТОЖЕ ВРЕМЯ РАБОТАЛ НА СТАНЦИИ ХИМИКИ В.Ч 64364 ОТЗОВИТЕСЬ…..

  4. Дмитрий:

    Настоящие ликвидаторы ещё жывы. Не дождётся власть нас хоронить. Мы есть и мы будем.

  5. СЕМ:

    ДОСТОЙНЫЙ СЫН НАСТОЯЩЕГО ЧЕЛОВЕКА. ПОБОЛЬШЕ Б ТАКИХ ВОСПОМИНАНИЙ О ПОДВИГЕ ОТЦОВ. РЕБЯТА-ЛИКВИДАТОРЫ ВСЕМ ЗДОРОВЬЯ И ДОБРА. С ПРАЗДНИКОМ ДОРОГИЕ ЛИКВИДАТОРЫ, С ДНЁМ ЛИКВИДАТОРА.

  6. Виктор Герасимов:

    Вот и сам словно вернулся на 30 лет назад. Перед глазами проплыли воспоминания. Пока мы живы, должны это передать нашим детям. Это и есть история и подвиг, хотя мы действительно никогда и не ощущали к себе внимания государства, как к героям. Ребята-ликвидаторы, всем вам самого главного, здоровья, здоровья, и ещё здоровья.Держитесь, пацаны.

  7. 19ANANOLIY61:

    Дякую,сину, за память!Якщо памятають наші діти,значить»Не зря прожитые годы и нам не мучительнно больно…» и таки «…взойдет заря и на обломках самовластья напишут наши имена»(Жалко,що ми не доживемо до цієЇ миті, булоб таки приЄмно).З вдячністю, бувший к-р взводу в/ч 43187 (березень-травень 1987)Поліщук А.С

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов