До Великої Палати Верховного Суду (Добавлен текстовый вариант)

 

.

До Великої Палати Верховного Суду

(вул. П. Орлика, 8, м. Київ, 01043)

   

Скаржник:       Проскурін Володимир Станіславович

ел. пошта: ______________________

тел.:                                                           

адреса:                                                      

                                                                  

РНОКПП:                                                  

 

 

Представник     Бургас Ігор Христофорович

скаржника:         ________________________________

 

 

Позивач:          Браховецький Борис Павлович

                           _________________________________

 

 

Відповідач:  Головне управління Пенсійного   фонду України в Харківській області

ел. пошта: gu@kh.pfu.gov.ua

тел.: 380577157575

                           м. Харків, пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3

під., 2 пов., 61022

код ЄДРПОУ 14099344

 

 

АПЕЛЯЦІЙНА  СКАРГА

 

  1. 25 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача – Мороз Л.Л., суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Рибачука А.І., Саприкіної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції зразкову справу № 520/1972/19 за позовом Браховецького Бориса Павловича до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, вирішив:

Позов Браховецького Бориса Павловича задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови Браховецькому Борису Павловичу у перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області обчислити Браховецькому Борису Павловичу пенсію по інвалідності у відповідності до частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 26 квітня 2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 

  1. Це рішення суддів Мороз Л.Л., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Рибачука А.І. та Саприкіної І.В. є завідомо неправосудним, так як судді Верховного Суду свідомо порушили встановлений порядок реалізації конституційних засад здійснення судочинства.
  2. Так статтями 243 та 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлений порядок ухвалення судових рішень, згідно якого під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення.
  3. Головною обставиною, якою позивач обґрунтовував позовні вимоги про визнання дій відповідача при вирішенні його звернення як дискримінаційних щодо перерахунку пенсії та зобов’язання відповідача здійснити з 01.10.2017 року перерахунок належної йому пенсії по інвалідності, є Подання Уповноваженого ВРУ з прав людини № 1-185/18-87 від 24.01.2018 року до Прем’єр-міністра України, в якому зазначено про відмінне ставлення за ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до військовослужбовців строкової служби та інших осіб, що є дискримінацією.
  4. В оскаржуваному рішенні відсутня не тільки мотивована оцінка цього аргументу, як доказу поданих позовних вимог, але й відсутній мотив не прийняття цього аргументу для розгляду судом.
  5. Це є неправосудним, так як привело до обмеження права позивача щодо перерахунку належної йому пенсії з 01.10.2017 року і таке рішення суду підлягає зміні у відповідній частині, так як суд протиправно не з’ясував обставини, пов’язані зі зверненням інвалідів ЧАЕС, ліквідаторів Чорнобильської катастрофи щодо дискримінації в перерахунку пенсії до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що привело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
  6. Неправосудним є й нехтування колегії суддів обов’язку суду, встановленого пунктом 7 частини 2 статті 2 КАС України перевіряти, чи прийняті всі рішення, дії, бездіяльність суб’єктів владних повноважень без дискримінації у всіх її формах.
  7. З урахуванням особливого статусу зразкової справи, імперативу частини 3 статті 291 КАС України, який зобов’язує суди при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, я стверджую, що таке рішення колегії суддів впливає на моє законне право отримати перерахунок належної мені пенсії по інвалідності в відповідності до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.10.2017 року.

 

Обґрунтування.

  1. В листопаді – грудні 2017 року до мене, як до голови Всеукраїнського об’єднання ветеранів Чорнобиля (далі – ВОВЧ), звернулися ліквідатори Чорнобильської катастрофи, інваліди ЧАЕС та війни, з проханням підготувати та направити звернення до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі – Секретаріат) з приводу дискримінації при унормуванні питань пенсійного забезпечення осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких установлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, які не були військовослужбовцями строкової служби, порівняно з особами, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
  2. В грудні 2017 року таке звернення було підготовлено Центром віктімізації Чорнобильської катастрофи ВОВЧ і за моїм підписом направлено до Секретаріату.
  3. В зверненні я, як голова ВОВЧ та безпосередньо особа, яка постраждала від дискримінації, відповідно до частини 3 статті 55 Конституції України просив встановити факт дискримінації та захистити наші права.
  4. Так, чинним законодавством нам, ліквідаторам Чорнобильської катастрофи, військовослужбовцям, призваним з запасу на спеціальні збори, відрядженим для проведення дезактиваційних робіт в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, не було надано можливості отримувати пенсію по інвалідності з розрахунку п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на І січня відповідного року, як це передбачено частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та загальними нормами цивільного законодавства відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’ю.
  5. Більше того, приймаючи 28.02.1991 року Закон України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, законодавець в 13 статті Закону визнав всю відповідальність за шкоду здоров’ю або втрату працездатності  громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
  6. 28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України була прийнята Конституція України, стаття 16 якої закріпила обов’язок держави по подоланню наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи  планетарного  масштабу.
  7. 25 січня 2018 року було оприлюднено Подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 1.-185/18-87 від 24.01.2018 р. Прем’єр-міністру України, в якому Уповноважений встановив ознаки дискримінації в розмірі отримуваної нами пенсії по зрівнянню з пенсією військовослужбовців строкової служби.
  8. Відповідно до статей 1,2,3,13 та 17 Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 р. № 776/96-ВР це подання є достатнім доказом наявності у мене, а також всіх інших ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, права на отримання пенсію по інвалідності за втрату здоров’я, шкоду завдану каліцтвом внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи в розмірі не меншому ніж п’ять мінімальних розмірів заробітної плати, без всякої дискримінації починаючи з 01.10.2017 року.
  9. В любому випадку дискримінація в Україні заборонена конституційним імперативом статті 24 Конституції України.
  10. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року № 5207-VI, дискримінація – ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
  11. Статтею 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначено, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: 1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.
  12. Таким чином Конституція України, Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», визначають, що не може бути дискримінаційних обмежень розміру відшкодування шкоди завданої трудовим каліцтвом внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
  13. Також я прошу Велику Палату Верховного Суду розглянути питання дискримінації і в відношенні ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, які були відряджені до зони відчуження, і в відношенні яких було визнано дискримінацію в тому ж Поданні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 1.-185/18-87 від 24.01.2018 р.
  14. Всі ми працювали в однакових умовах і однаково несли тяготи знаходження в понад нормованих умовах іонізуючого випромінювання.
  15. Нас вже зосталося небагато, і ганяти по судам хворих інвалідів ЧАЕС, які виконали свій обов’язок перед народом України, це протиправно.

 

На підставі всього вищенаведеного, частин 3 та 4 статті 55 Конституції України, статей 49, 317 КАС України,

 

 

ПРОШУ ВЕЛИКУ ПАЛАТУ ВЕРХОВНОГО СУДУ:

  1. На підставі статті 49 КАС України залучити мене, Проскуріна Володимира Станіславовича, до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
  2. Прийняти до розгляду подану мною апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25 лютого 2020 року по зразковій справі № 520/1972/19 за позовом Браховецького Бориса Павловича до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
  3. Змінити судове рішення в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області обчислити Браховецькому Борису Павловичу пенсію по інвалідності у відповідності до частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 26 квітня 2019 року на зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області обчислити Браховецькому Борису Павловичу пенсію по інвалідності у відповідності до частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 01.10.2017 року.
  4. Розглянути питання дискримінації і в відношенні ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, які були відряджені до зони відчуження, і в відношенні яких було визнано дискримінацію в тому ж Поданні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 1.-185/18-87 від 24.01.2018 р. та надати відповідний висновок.
  5. Проводити розгляд апеляційної скарги за моєї участі, або мого представника Бургаса Ігоря Христофоровича.

 

Додатки: копія посвідчень заявника, копія паспорту з кодом, копія Подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 1.-185/18-87 від 24.01.2018 р.

 

23 березня 2020 року

 

________________________________ Проскурін В.С.

 

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов