Заява

Президенту України,- Гаранту
конституційних прав та свобод громадян
України
В.Зеленському

Генеральному прокурору України
І. Венедиктовій

Голові Верховної Ради України
Д. Разумкову

Прокурору Харківської області
О. Фільчакову

Тимошенка Володимира Миколайовича,

інваліда війни 2-ї групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, захисника учасника ліквідації наслідків аварії на ЧСАЕС 1-ї категорії, який мешкає за адресою: м. Харків, вул.. Х.Дивізій, 5/1, кв. 46, т.067-571-78-59, захисника Собко Віктора Івановича,

інваліда війни 2-ї групи,  учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, керівника « Всеукраїнського об’єднання ветеранів Чорнобиля» м. Лубни, Полтавської області, який мешкає за адресою:Полтавська область, м. Лубни, вул.. Першотравнева, 20 а, кв.2 в супереч вимог ст. 36, 62 Конституції України, неправомірно притягнутий до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченому ч.2 ст. 345 КК України . Кримінальне провадження № 12020220480002377 під 22.06.2020 року.

Заява

/1,3 адресатам, в порядку ч.2 ст. 15,16 Закону України «Про звернення громадян».

2,4, в порядку ст. 214 КПК України./

Я, полковник міліції, адвокат, громадянин України, який все своє життя боровся з корупцією та злочинністю в органах влади, зараз змушений звертатися до Президента В.Зеленського.

Згідно вимог Конституції України, Ви є гарантом конституційних прав та свобод громадян України, як показує практика, лише на папері. Більшість Українців, як і я, повіривши в Ваші обіцянки, з метою наведення конституційного порядку в державі, почувши Вашу передвиборну програму та обіцянки, повірили Вам, став безкорисно агітувати за Вас  і я сам віддав свій голос за Вас. Але, на превеликий жаль, практика показала, я як і всі громадяни України, були обдурені Вами.

Практика показує, що після приходу до влади, отримавши крісло Президента, на превеликий жаль мої сподівання лопнули відразу, як мильна бульбашка. Не порадившись з народом, який Вас обирав, Ви оточили себе одразу більшістю посадовців, які прийшли до влади, лише з метою набиття своїх карманів, яким , як показує їх діяльність, на державу і народ України наплювати. Окремим з яких місце  на лаві підсудних. Такого я у Вашій програмі, як і більшість українців, які віддали за Вас свій голос, не бачили і з Ваших обіцянок  не чули.

На окремі відповідальні посади в органах влади, назначаються корумповані посадовці, які давно заслужили місце  на лаві підсудних, а не на відповідальних державних посадах державних органів.  За боротьбу з корупцією та злочинністю в органах влади і захист ні в чому не винної людини, посадовими особами прокуратури особисто відносно мене також було фальсифіковано кримінальну справу. Я був неправомірно заарештований, пройшов нелюдські приниження, знущання і пограбування , але їм мене не вдалося зламати.  Мені бог дав не лише самому вистояти, а і «витягнути з СІЗО не винного громадянина України, якого безпідставно звинуватили в скоєнні тяжкого злочину. Мені також бог дав добитись закриття фальшованої відносно мене кримінальної справи з реабілітуючи підстав. Кримінальна справа була закрита, з посиланням на ст. 6 п.2 КПК України. А ось злочинці , в прокурорських мундирах, які відкрито мене пограбували та фальшували  відносно мене  кримінальну справу,  всупереч вимог закону, не були притягнуті до встановленої законом кримінальної відповідальності. За фактом нанесення мені майнової та моральної шкоди, згідно вимог Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями  органів попереднього слідства, прокуратури і суду“, очевидно з причин, особливої сором’язливості, посадових осіб прокуратури України, яка має ознаки посадових злочинів,  досі не виконано, не дивлячись на мої неодноразові звернення.

Тому я дуже боляче реагую на такі ж протиправні дії посадовців відносно і інших громадян України.

В теперішній час я, – полковник міліції, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, захисник Собко Віктора Івановича в кримінальному провадженні  №12020220480002377 від 22.06.2020 року, який є інвалідом війни 2-ї групи,   нагороджений державною нагородою, по причинні кримінально процесуального свавілля, яке в нашій «Правовій» державі  скоїли посадові особи поліції, прокуратури та суддя Дзержинського районного суду Шишкіним О.В., під керівництвом назначеного Вами губернатором Харківської області Кучер Олексієм Володимировичем, змушений  звертатися до Вас ,- Президента України В.Зеленського, – Гаранта конституційних прав та свобод громадян України, з запитанням: «Доки в нашій «Правовій» державі органи досудового слідства, прокуратури та суду, будуть скоювати кримінально процесуальне свавілля , відносно законослухняних громадян України ? Доки вони будуть безкарно знущатись з людей, які своїми діями заслуговують повагу серед громадян нашої країни? Чому це, з яких це підстав, в нашій «Правовій» державі законослухняного чоловіка, який діяв, знаходячись в стані необхідної оборони (ст. 36 КК України) стали безкарно  притягати до кримінальної відповідальності, під виглядом скоєння ним  злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, в той час, як він ніякого відношення до цього не має. Співробітника поліції він не чіпав, що підтверджується відеозаписами та свідченнями старшого офіцера поліції, який керував підрозділом поліції, який напав на інвалідів війни 2-ї групи, до яких,згідно вимог закону, вони не мають права застосовувати силу.

 

Дізнавшись від учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС про те, що губернатор  Харківської області, О. Кучер, всупереч вимог чинного законодавства України, вирішив неправомірно позбавити нас,- чорнобильців, спеціалізованого лікувального закладу і насильно забрати  у нас Чорнобильський диспансер, і під час проходження в ньому лікування ліквідаторів у спеціалізованому диспансері, об’явив чорнобильцям бактеріологічний геноцид. Під його «чуйним» керівництвом,  в диспансер навмисно було завезено для лікування в ньому  хворих на короно вірус.  Одного з яких,з урахуванням стану його здоров’я і перевозити було небезпечно для його життя, який, як нам стало відомо пізніше, помер від такого лікування,що має ознаки злочину. І це в той час, як в ньому проходили лікування учасники ліквідації аварії на ЧАЕС. Один з який є тяжко хворим і знаходився в реанімаційному відділенні, під кисневою маскою. Туди  завезли хворого на короно вірус, якого то і перевозити було не дозволено по причині його тяжкого стану. Санітари  навмисно поклали його поруч  з хворим чорнобильцем,  який  захворів  на рак 4-ї стадії.  Після того, як в реанімаційне відділення диспансеру було занесено тяжко хворого  на короно вірус, хворий ліквідатор без якого б то не було  захисту, знаходився в реанімації деякий час,  а лише потім, його було переведено в іншу палату.

Учасники ліквідації наслідків аварії  на ЧАЕС, які знаходились на території диспансеру, дізнавшись про те, що посадовці, всупереч вимог Рішення Конституційного Суду України та вимог  чинного законодавства України, хочуть забрати у нас наш диспансер, в той час, як інші лікарні нашого регіону пустують взагалі, для лікування в них разом з особливим статусом чорнобильцями,  хворих на короно вірус. Всі чорнобильці, які знаходились на території диспансеру, змушені були стати на захист осіб, захищаючи інших ліквідаторів, які проходили лікування, згідно вимог ст. 36 КК України, «Необхідна оборона», знаходячись в стані необхідної оборони, стали на захист громадян, які постраждали, при прийнятті участі  в ліквідації аварії на ЧАЕС, від бактеріологічного геноциду, який навмисно організували посадовці Харківської області, надіючись на свою вседозволеність та безкарність.

Замість того, щоб вирішити конфлікт мирним шляхом, не посягаючи на конституційні права та свободи громадян, посадовці Харківського регіону, грубо порушуючи вимоги Рішення Конституційного суду та інші нормативно правові акти України,  прислали до диспансеру підрозділ поліцейських, в повній амуніції, які напали на ліквідаторів, в більшості які є інвалідами 2-ї групи. Окремих з них побили і силою відтіснивши ліквідаторів, проникли в диспансер, куди , всупереч вимог закону, завезли хворих на короно вірус людей.

В той час, як законодавець в ст. 36 КК України, «Необхідна оборона»

            «1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та Інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільне небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, -якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

  1. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільне небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
  2. Перевищенням меж необхідно! оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу…».

            Більше того, законодавець в ст.ст. 364, 372 КК України, «Зловживання владою, або службовим становищем», «Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності», вказує:

  • Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб…»,-  є злочином.

-«1. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

  1. Те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією,- є злочином.

 

Кваліфікованими видами злочину, передбаченого ст. 372 КК України, є вчинення його у поєднанні з:

– обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину;

– штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією.

 

Є відеозаписи подій, спровокованих поліцейськими з ліквідаторами за вказівками влади, але цього їм,  як з’ясувалось,  було замало.  Не дивлячись на явно незаконні дії  поліції і виступ керівника підрозділу поліції, який знаходився на місці пригоди керуючи цим підрозділом поліції, який напав на ліквідаторів, даючи інтерв’ю заявив про те, що поліцейський сам упав. А це ще лишній раз підтверджує той факт, що Собко Віктор Іванович, ніякого відношення до  падіння поліцейського не мав і не має.  А кримінальна справа  відносно нього була слідчими Дзержинського відділу поліції м. Харкова цинічно, грубо фальсифікована.

Ще до притягнення Собко Віктора Івановича, я просив поліцейських не скоювати  відносно нього протиправні дії. Я їм вказував на те,що в тому випадку,якщо вони  не припинять свої злочинні дії відносно Собко В.І., то я, в межах своєї компетенції, зроблю все від мене залежне, щоб всі вони сіли на лаву підсудних. Я також  просив їх не виконувати злочинні накази керівництва поліції та прокуратури і діяти лише в межах, передбачених ст.ст. 60, 68 Конституції України, не добавляти мені роботи і собі неприємностей. Але не дивлячись на це, мої просьби були ними цинічно ігноровані.

Такі дії поліцейських посадових осіб прокуратури та суду, вказують, що їх дії відповідно до вимог чинного законодавства України, визнати правомірними не можливо,оскільки вони мають всі ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 366, 367, 371, 372, 375, 396, 397 КК України.

Органом досудового слідства  «За фактом скоєння злочину», за ознаками ч.2 ст. 345 КК України, вони «зліпили» кримінальну справу, куди до офіційних документів кримінального провадження державного органу з метою видимості правомірності своїх дій, вони навмисно внесли відомості, що не відповідають дійсності.

На процесуальних  документах, які згідно вимог КПК України, не можуть бути визнані належними доказами, законослухняний громадянина України Собко В.І., який є інвалідом війни 2-ї групи, всупереч вимог ст. 62,68 Конституції України ст.ст. 9 , 36 КПК, ст. 36, ч.1 п.2 КК України,  був неправомірно притяглутий   до кримінальної відповідальності. І це в той час, як відеозаписи свідчать про те, що він ніякого відношення до падіння поліцейського, під час їх нападу на ліквідаторів, не має, що підтвердив і старший офіцер поліції.

Таким чином Собко В.І. був поліцейськими неправомірно затриманий. На нього були неправомірно одягнуті наручники. Він був, доведений поліцейськими до гіпертонічного кризу і в тяжкому стані здоров’я, був госпіталізований не в диспансер, де проходять  лікування ліквідатори аварії на ЧАЕС, а в обласну лікарню м. Харкова, де  під конвоєм уже в наручниках проходив  лікування. І це в той час, як згідно вимог ст. 36 КК України, осіб, які знаходилась в стані необхідної оборони, дозволено притягати до кримінальної відповідальності ,лише за скоєння злочинів, передбачених ст.ст. 118 та 124 КК України (навмисне вбивство та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, при перевищенні меж необхідної оборони.) І таким діям в нашій «Правовій» державі немає кінця.

Я полковник міліції, правозахисник, адвокат, який сам за свою діяльність також був заарештований  і неправомірно утримувався в СІЗО за свою діяльність, якому набридло терпіти таке, як правило, безкарне  свавілля посадовців, змушений був і до цього звертатись  до Вас, – Президента України. з аналогічних приводів. Але керівники адміністрації Президента України, всупереч вимог  ч.2 ст.ст. 15, 16 Закону України «Про звернення громадян», заявили мені про те, що вони і Президент, тобто Ви, в своїй діяльності керуєтесь не Конституцією, не законами України, а інструкцією, тому і розглядають мої звернення не Президент України, а вони, –    посадові особи адміністрації Президента, всупереч вимог Закону та Конституції, тому мої звернення до Вас зовсім не надходять. І це в той час, як згідно вимог цього закону:

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто».

-«Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто».

 

Чому в нашій «Правовій»  державі часто буває так, що скоюють злочин одні, а карають інших,тих хто потерпів від злочину ? Собко В.І. є головою Лубенської міської громадської організації «Ветерани Чорнобиля». Тому, навіть і в тому випадку, якби  Собко Віктор Іванович, знаходячись в стані необхідної оборони , і дійсно заподіяв якоїсь то шкоди здоров’ю поліцейського, він не міг би нести ніякої відповідальності. А тут, скоїли злочин одні, а відповідають за протиправні дії, в нашій «Правовій» державі , інші. Більше того, в ст. ст. 60, 68 Конституції України,законодавець записав: «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.», в тому числі і поліцейські, Чи ця норма конституційного права в нашій державі на поліцейських, прокурорів та окремих суддів,  не поширюється? Вони зобов’язані діяти лише в межах своїх повноважень, не посягаючи на права,свободи, честь і гідність людей.

Злочинці, незалежно від їхніх посад, їх майнового, соціального стану, положення, повинні сісти на лаву підсудних. Потерпілим від кримінально процесуального свавілля посадових осіб державної влади,держава повинна відшкодувати  нанесену їм майнову та моральну шкоду в повному обсязі.

Окрім Президента України, я змушений звертатися до громадян України, яким набридло терпіти  таке свавілля посадовців за допомогою і захистом ось таких громадян як Собко Віктор Іванович, який віддав своє здоров’я на благо вітчизни, за що отримує приниження та знущання посадовців. Підтримайте мене ,якщо вважаєте, що моє звернення до Вас є об’єктивним и справедливим. Я полковник міліції,але я завжди в своїй роботі старався бути справедливим і об’єктивним. Не виконував не справедливі накази,за що страждав. Мені дуже боляче дивитись на такі події, які безкарно творять нашій державі посадовці, ось з такими громадянами  як Сабко Віктор Іванович. Підтримайте мене будь ласка. Давайте разом наведемо на кінець то в нашій державі лад і примусимо посадовців поважати наш народ і примусимо посадовців поважати чинне законодавство України. Особисто я, не дивлячись ні на що, змушений буду йти до кінця,але не дозволю посадовцям розправитись зі своїм підзахисним,але без Вашої підтримки в нашій державі, мені це буде зробити дуже тяжко. Це вже показали посадові особи прокуратури та суд. Не дивлячись на те, що слідчим та прокурором в суд були надане клопотання на обрання мір запобіжного заходу, яке ґрунтується на підроблених доказах, які в зв’язку з чим і визнати належними  не можливо, суд всупереч вимог ст. 36 КК України, задовольнив клопотання слідчого та процесуального керівника, що також, як на мій погляд, має ознаки злочину. Мене вже ламали, як кажуть «через коліно», але не зламали. І я все рівно доб’юсь свого, тому що я маю бажання жити в правовій державі Україні.

Такі дії посадових осіб органів досудового  слідства , прокуратури та суду в нашій «Правовій» державі не поодинокі.

На превеликий жаль, мені в нашій «Правовій» державі  приходиться захищати від процесуально кримінального свавілля поліції, прокуратури та суду, ще одного ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, який штучно, лише по приході слідчого поліції прокуратури та суду, без  дослідження доказів, був безпідставно, всупереч вимог чинного законодавства України, притягнутий до кримінального провадження в якості  3-їособи .

В ухвалі слідчого судді, від 04.05.2020 вказано, що прокурор відділу 04/2/4 прокуратури Харківської області Асріян Л.А. звернулася до суду з клопотанням в межах матеріалів кримінального провадження №12020220000000517 від 01.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України про арешт майна інваліда 2-ї групи, ліквідатора наслідків. аварії На ЧАЕС 1-ї категорії. Білоєнка Володимира Миколайовича.

В обґрунтування клопотання прокурор вказала, що у провадженні прокурора відділу 04/2/4 прокуратури Харківської області Асріян Л.А. перебуває кримінальне провадження за №12020220000000517 від 01.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

З цією мотивованою частиною ухвали  суду не можливо не погодитись, оскільки вона відповідає дійсності. Але в клопотанні, з яким прокурор Асріян Л.А. звернулась до суду, вона не вказала на підставі яких саме належних доказів вона прийшла до висновку, притягнути до кримінального провадження  в якості 3-ї особи Білоєнка В.М. і чим саме цей факт  підтверджується в дійсності.

Звертаючись з апеляційного суду зі скаргою на рішення суду першої інстанції, я вказував, що клопотання прокурора Л.А. Асріян про арешт автомобіля В.М. Білоєнка  є офіційним листом державного органу, за підписом посадової особи. Цей факт є беззаперечний і доведенню не підлягає. Клопотання прокурора в цілому, містить відомості, які не відповідають дійсності. Цей факт підтверджується його мотивованою  частиною, в  якій прокурор, надіючись на свою вседозволеність та безкарність, всупереч вимог закону, з метою протиправного арешту майна та неправомірного звинувачення В.М. Білоєнка в скоєнні ним тяжкого злочину, в подальшому, неправомірно та безпідставно вносячи до офіційного документу відомості, які не відповідають дійсності, навмисно вказала:

«…Причиною виїзду автомобіля “ВАЗ-21102” р.н. АХ4065AE під керуванням Радченка І.В. на зустрічну смугу руху став маневр автомобіля “Nissan X-Trail” р.н.  АХ0511МІ вліво, який виїжджав на проїжджу частину».

Це безпідставне звинувачення прокурора суперечить фактам, які містить відеозапис ДТП, який слідчим було вилучено на місці ДТП і долучено до кримінального провадження в якості належного доказу. Цей відеозапис вказує на не причетність автомобіля Білоєнка В.М. до зазначеної ДТП. Більше того, звертаючись до суду з клопотанням  про арешт майна,і вона вказала:

«Під час огляду автомобіля “Nissan X-Trail” р.н. АХ0511МІ не були виявлені механічні пошкодження, але відповідно до положення ст. 98 КПК України, вказаний автомобіль може бути речовим доказом, тобто знаряддям вчинення кримінального правопорушення та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження».

            І це в той час, як законодавець в ст.98 КПК України «Речові докази», законодавець вказує:

     «Речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом».

Тобто, як кажуть росіяни, прокурор Л.А. Асріян, з метою штучного створення видимості вини інваліда війни 2-ї групи учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, Білоєнка В.М. в скоєнні ним тяжкого злочину, зловживаючи своїм службовим становищем, явно виходячи за межі наданих їй законом прав та повноважень, з метою нанесення йому майнової та моральної шкоди в особливо великому розмірі, при наявності доказу, яким підтверджується його невинуватість, разом зі слідчим СУ ГУНП в Харківській області Антоновим М.А., навмисно скоїла протиправні кримінально карні дії, які мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 365, 366, 15-372  КК України

            Дивує те, що  прокурор відділу 04/2/4 прокуратури Харківської області Л.А.Асріян далі в своєму клопотанні вказує:

            Таким чином, з метою зберігання речових доказів відповідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України виникла необхідність у арешті автомобіля “Nissan X-Trail” р.н. АХ0511МІ.

            Крім того, зазначений транспортний засіб, як речовий доказ необхідний судовому експерту для проведення судово-автотехнічної експертизи технічного стану автомобіля та проведенню інших автотехнічних експертиз.

            Відеозапис вилучений слідчим Антоновим М.А. і долучений до матеріалів кримінального провадження в якості належного доказу, який ми під час судових процесів першої та другої інстанції  просили дослідити в судах, свідчить про те, що Білоєнко В.М. при управлінні своїм автомобілем, не порушував правил дорожнього руху і рухався в другому ряду дороги, по якій рухались автомобілі  в три ряди. . А автомобіль “ВАЗ-21102” р.н. АХ4065AE під керуванням Радченка І.В. рухався дуже швидко позаду нього зліва, по третій полосі руху.

            З відеозапису також видно, що рухаючись він по дорозі дуже щвидко, доїхавши практично до автомобіля, під керуванням В.М.Білоєнка , який їхав попереду нього прямо, не здійснюючи ніякого маневру, автомобіль “ВАЗ-21102” р.н. АХ4065AE під керуванням Радченка І.В. раптово різко звернув  на зустрічну смугу руху, зіткнувся з автомобілем, який рухався в зустрічному напрямку на такій швидкості так, що його двигун зірвався з кріплення і влетів в салон його автомобіля.

З відеозапису видно, що водій В.М.Білоєнко в дійсності ніякого відношення до аварії, яка мала місце на дорозі 30.04.2020 року фактично не має, Не дивлячись на цей факт з вини прокурора Л.А. Асріян, слідчого Антонова М.А. та суду, який неправомірно відмовив в задоволенні клопотання  про необхідність дослідження в судовому процесі зазначеного відеозапису, автомобіль інваліда 2-ї групи був неправомірно заарештовано. Цими неправомірним діями посадових осіб органу досудового слідства, прокуратури та суду, інвалід 2-ї групи Білоєнко В.М., всупереч вимог ст. 41 Конституції України, був неправомірно  позбавлений свого конституційного права користування своїм майном.

Заявляючи суду клопотання про необхідність огляду та дослідження в процесі відеозапису руху автотранспорту, ми на відміну від прокурора та слідчого, неодноразові заявляли клопотання про необхідність дослідження в судовому процесі  відеозапису подій на дорозі за участю всіх учасників дорожнього руху, надаючи суду флешку з відеозаписом.

Не дивлячись на це, заявлені нами клопотання, всупереч вимог чинного законодавства України, судом було неправомірно та категорично відхилено, що дало суду можливість навмисно винести по справі рішення, яке суперечить вимогам ст.ст. 41, 62, 68, 129 Конституції України та неправомірно взяти під арешт автомобіль  інваліда війни 2-ї групи, позбавивши його конституційного права власника майна.

В своїй апеляційній скарзі ми також просили судову колегію Харківського апеляційного суду дослідити в судовому процесі відеозапис  дорожньо-транспортної  пригоди, яка підтверджує свідчення В.М. Білоєнка і спростовує ствердження  слідчого  та прокурора та вказує на їх неправомірні дії. Не дивлячись на це  судовою колегією Харківського апеляційного суду наше клопотання було ігноровано.

Посадові особи органу досудового слідства, прокуратури та судді повинні знати те, що законодавець в Правилах дорожнього руху 2020 року вказує:

– «Ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил./п.1.1. Загальних положень/

– «Учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»./п.1.3/

«Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила»./1.4/

– «Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством»./1.9/

– «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху./10.1/

-«У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

                            За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч»./10.3/

Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16 5.17.1 5.17.2 , а за їх відсутності — самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

            Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»./11.1/

У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди»./12.1/

У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (нові зміни з 01.01.2018)./12.4/

– «Водієві забороняється:

– перевищувати максимальну швидкість,зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7 на ділянках дороги…/12.9 а/

          – перешкоджати іншим транспортним засобам, рухаючись  без потреби здуже малою швидкістю./12.9 в/

– «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу»./13.1/

 

Виходячи з вимог Правил Дорожнього руху, Білоєнко В.М., який всупереч вимог закону неправомірно був притягнутій слідчим прокурором та судом до кримінального провадження 3-ю особою, згідно вимог п. 1.4 правил дорожнього руху, розраховуючи на те, що водій автомобіля «ВАЗ-21102» р.н. АХ 4065 АЕ під керуванням Радченко І.В. буде дотримуватись вимог Правил дорожнього руху. З відеозапису, який слідчим було долучено до матеріалів кримінального провадження вбачається, що водій автомобіля «ВАЗ-21102» р.н. АХ 4065 АЕ, під керуванням Радченко І.В. грубо порушуючи вимоги п.12.1 та 12.4 ПДР, тобто не додержуючись встановленої  ПДР швидкості руху в населених пунктах та дистанції між автомобілями, в той час, як В.М.Білоєнко на своєму автомобілі їхав в напрямку м. Вовчанск, в другому ряду руху, залишивши зліва  від себе, приблизно 3,5 -4 метра проїзної частини дороги, з невідомих нікому причин, раптово різко звернув вліво, виїхав на зустрічну дорогу руху, зіткнувся з автомобілем, який рухався в м. Харків і загинув.

Де вина в ДТП інваліда війни 2-ї групи, ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС В.М. Білоєнка, і якими доказами вона підтверджується? Де причинно-наслідковий зв’язок між правомірними діями В.М. Білоєнка, які відповідають вимогам правил дорожнього руху і шкідливими наслідками, що настали, в наслідок  грубого порушення п. 12.1 та п.12.4 водієм Радченко І.В.?

Якими нормами права керувалися  посадові особи органу досудового слідства, прокуратури та суду, при визнанні інваліда війни 2-ї групи 3-ю особою в кримінальному процесі і які саме належні докази на цей факт вказують?

На мій погляд, думка слідчого, прокурора та слідчого  в процесі всеціло повинна ґрунтуватися на  отриманих встановлених законом належних доказах  та вимогах чинного законодавства України, а не як кажуть росіяни, «на средне потолочных даних», що має ознаки тяжких посадових злочинів.

 

Не дивлячись на це, посадові особи Прокуратури Харківської області, куди я неодноразово звертався  в порядку ст. 214 КПК України, відомості про скоєні посадовими особами  прокуратури, поліції та суду вважають такими що відповідають вимогам чинного законодавства України .А  дії  прокурора Л.А. Асріян, слідчого Антонова М.А. та суддів, які розглядали мої скарги з ігноруванням заявленого мною клопотання про дослідження в процесі відеозапису ДТП і неправомірно відмовили в задоволенні заявленого мною клопотання зокрема і скарги в цілому, правомірними та обґрунтованими.

30.06.2020 року, на мою заяву, подану в прокуратуру Харківської області в порядку ст. 214 КПК України 15.06.2020 року з цього приводу, за вих. № 15/4155-15 від 24.06.2020 року, за підписом прокурора  організаційно-методичного  відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого  у м. Полтаві, що поширює свою діяльність  на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури області ,І.Бунакової,в порушення вимог ст,ст. 214, 36, 9 КПК України, мною було отримана чергова відписка, направлена на укриття протиправних дій слідчого  МВС Антонова М.А. та прокурора Л.А. Асріян, яка є черговим доказом ігнорування посадовими особами прокуратури , під керівництвом прокурора О.Фільчакова вимог ст. 214 КПК України, ним та його підлеглими.

І це не дивлячись на те, що в ст.214 КПК України законодавець вказує:

 

«1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. 

  1. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
  2. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
  3. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається».

 

Ну це відповідно лише до вимог Закону, який, як показує практика, на посадових осіб прокуратури Харківської області не поширюється.  І це в той час, як не  виконання вимог ст. 214 КПК України, має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 364,365, 366, 396, 397 КК України.

            Я вже вище вказував про те, що як тільки прокурори або співробітники поліції, а іноді і суди, отримують заяви, скарги, або матеріали про скоєні злочини їх співробітниками, то на превеликий жаль, у них одразу падає зір та слух. Вони одразу і не вбачають і не дочувають підстав виконання вимог ст. 214 КПК України, що має ознаки злочинів, передбачених ст.ст.364, 365, 396,397 КК України.

Президента України,- Гаранта конституційних прав та свобод громадян України В. Зеленського, на підставі викладеного, керуючись вимогами Конституції України ст.ст. 15, 16 Закону України «Про звернення громадян»,-

 

Прошу:

1.Виконати вимоги ч.2 ст.15, ч.2 ст.16 Закону України «Про звернення громадян», прийняти мене, – інваліді війни особисто з цього та інших питань.

2..В межах своє компетенції, прийняти всі необхідні міри, направлені на припинення твори мого  посадовими особами органів досудового слідства, прокуратури та суддями кримінально процесуального свавілля , яке має посадові злочини, притягнення винних до встановленої законом відповідальності та виконання вимог Закону України «Про відшкодування шкоди, заподіяної органами досудового слідства, прокуратури та суду потерпілими, в повному обсязі.

 

Генерального прокурора України  І. Венедиктову та  Голову Верховної Ради України  Д. Разумкова, кируючись вимогами Конституції України,  Законом України «Про прокуратуру» ст.ст. 9, 36,214, 216 КПК України, ст.ст. 11, 36, 364, 365, 366, 367, 371, 372, 375, 396, 397 КК України,-

Прошу:

В установлений законом термін, розглянути це моє звернення і в межах своєї компетенції  прийняти всі необхідні міри, направлені на недопущення  подібних порушень закону посадовими особами нашої держави відносно громадян України, з притягненням порушників закону, до встановленої законом кримінальної відповідальності.

 

01.07.2020 року

 

Захисник громадян, які постраждали від кримінально процесуального свавілля

органів досудового слідства, прокуратури та суду, адвокат                                                                                                                                                                                                              /В.Тимошенко/

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов