Звернення до “Ветаранів Чорнобиля” !

Шановні члени організації об’єднання ветеранів Чорнобиля,
шановні Чорнобильці!

Я, Аркуша Зінаїда Олександрівна, проживаю село Калмазове Вільшанського району Кіровоградської області, знаючи що у нашій країні не має і не доб’єшся хоть маленької справедливості та чесності.  Я хочу написати та поділитися про свою біль, про своє горе і про свій крик душі.

Мій чоловік Аркуша Станіслав Григорович,1956 року народження, був ліквідатором аварії на ЧАЕС, мав статус ліквідатора 2-категорії. Але це так просто йому не пройшло. Він дуже хворів. У нього діагнозів цілий букет (Хронічна ішемічна хвороба серця, гіпертонія, а основна хвороба Астма), він задихався і 11 грудня 2019 року його не стало. Багато є законів про Чорнобиль, про допомогу чорнобильцям, але коли Я звернулася до Вільшанського соцзабезу, про надання допомоги на поховання чорнобильця – мені було відмовлено, мотивуючи це тим, що повинно було вказано в висновку про смерть, що смерть була пов’язана з аварією на Чорнобильській АЕС. Але ж у висновку вказано що він являється ліквідатором аварії 2 категорії. І хвороби якими він хворів, стояв на обліку у Вільшанській районній лікарні з хворобою – Бронхіальна астма, відносяться до переліку хвороб пов’язаних з аварією на ЧАЕС.

Це одна відмова, а друга:

Я також звернулась з проханням видати мені довідку що я являюсь вдовою-чорнобильця. Також одержала відмову. Зібрала купу довідок, хоть є мій паспорт що я його дружина,свідоцтво про шлюб і посвідчення чорнобильця. Відмову одержала мотивуючи тим, що мені треба їхати у Дніпропетровськ на комісію за посвідченням і не факт що мені його видадуть. Я інвалід ІІІ групи загального захворювання, поїхати я не можу, в зв’язку з хворобою – я погано пересуваюся. Як його через воєнкомат забирали, я залишилася з двома маленькими дітьми на руках, мене ніхто не запитував як я буду, а тепер я повинна доказувати що я вдова – чорнобильця. Навіщо тоді ці закони про допомогу? Навіщо клятви, що цих хлопців – чорнобильців, які хворіють і вмирають на покинуті, і не забуті? А вони уже ідуть від нас назавжди. Мій чоловік пішов у грудні, а в березні пішов другий Таран Ігор Савелійович – йому було всього 53 роки. І також ніякої допомоги. Залишилася у нього мама, якій 88 років.

Я дуже прошу Вас дати мені і не тільки мені відповідь або хоть якусь пораду, що нам вдовам, матерям ліквідаторів робити, куди звернутися та одержати одноразову допомогу хоть на поховання цих хлопців – чорнобильців.

Дякую!

 

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов