Информация по образцовому делу № 520/12609/19.

До окончания срока на подачу апелляционной жалобы осталось три дня. Состоянием на сегодня подано 3 апелляционные жалобы:

— пенсионного фонда Украины,

— истца Шабельника Николая,

— Лимаренко В.В.

Судьей-докладчиком назначен судья Верховного Суда Грицив Михаил Иванович (В Верховном Суде Украины с 2006 года).

Судя по декларации за 2018 год заработал за основным местом работы 3 838 233   (три миллиона восемьсот тридцать восемь тысяч двести тридцать три) гривен. Жена – судья апелляционного суда, сын – прокурор, дочь – помощник судьи в Верховном Суде.

Несмотря на негативный вывод Общественной комиссии пошел на повышение.

Биография:  Гриців Михайло Іванович народився 1961 р. в с. Вибранівка, Жидачівського району Львівської області.

1987 р. закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка, юрист.

До навчання в університеті працював робітником Львівського державного взуттєвого об’єднання “Проґрес”, а також служив в армії.

1987-1990 рр. – стажист на посаді слідчого, слідчий, старший слідчий прокуратури Радянського району м. Львова.

1990-1998 рр. – суддя Галицького районного суду м. Львова.

1998-2006 рр. – суддя Львівського обласного суду (Апеляційного суду Львівської області).

З 2006 р. суддя Верховного суду України.

По просьбам собратьев публикую апелляционную жалобу Шабельника Н.В., апелляционных жалоб Лимаренко В.В. и ПФУ пока нет.

До Великої Палати Верховного Суду

 Суддя: Гриців М.І.                                                    Справа №  520/12609/19

Позивач:
Шабельник Микола Васильович
Представник:
Бургас Ігор Христофорович
позивача:          ________________
       
Відповідач:
 Головне управління
Пенсійного фонду України
в Харківській області
ел. пошта: gu@kh.pfu.gov.ua
тел.: 380577157575
м.Харків, пл. Свободи,
буд. 5, Держпром, 3
під., 2 пов., 61022
код ЄДРПОУ 14099344

АПЕЛЯЦІЙНА  СКАРГА

1. 20 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача — Тацій Л.В., суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження зразкову адміністративну справу № 520/12609/19 за позовом Шабельника Миколи Васильовича до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми, вирішив:

«У задоволенні позову Шабельника Миколи Васильовича до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми – відмовити».

2. Це рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

3. Згідно з вимогами ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

І. Питання законності судового рішення

4. Частинами другою та четвертою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог заявлених в позовній заяві, поданою відповідно до цього Кодексу, для чого з’ясовує всі необхідні обставини у справі.

5. Позовна заява, подана інвалідом ЧАЕС та війни 2 групи Шабельником М.В., головною позовною вимогою визначила визнання судом протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке, починаючи з 25 квітня 2019 року, допустило порушення його права отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію як інваліду війни, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов’язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.

6. В обґрунтування цієї позовної вимоги позивач зазначив, що він відповідно до наказу № 298 від 11.10.1987 року був зарахований до військової частини № 51559, яка виконувала дезактиваційні роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Пункт 2) частини1 статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (надалі — Закон № 2232) визначає цей день початком проходження позивачем військової служби (пункт 21 позовної заяви).

7. Під час проходження військової служби в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи позивач отримав значне переопромінювання, що привело до інвалідності, втрати працездатності. В якості доказів позивач надав експертний медичний висновок та довідки МСЕК.

8. В пункті 25 позовної заяви позивач вказує, що стаття 40 Закону 2232 визначає, що пенсійне забезпечення громадян України, які виконують конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни, здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі — Закон 2262).

9. На підставі статті 21 Закону 2262 позивач зазначає, що належна йому пенсія, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, призначається в розмірі 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

10. Норми статті 11 Закону 2262 встановлюють умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Ці умови, норми і порядок визначаються Законами 2269 та 796.

11. Отже позивач в своїй позовній заяві зазначив, що правове регулювання розміру належної йому пенсії по інвалідності повинно здійснюватися на підставі положень статті 11 Закону 2262 по формулі наведеній в статті 21 Закону 2262 з врахуванням його бажання, отримувати пенсію по інвалідності обчислену з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону 796.

12. Відповідач на момент подання позову заперечував проти одночасного застосування положень Законів 796 та 2262 в відношенні розрахунку розміру пенсії по інвалідності, та посилався на законність проведеного ним перерахунку пенсії по інвалідності позивача у п’ятикратному розмірі згідно ч. З ст. 59 Закону 796 у відповідності до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011р. №1210. Цей перерахунок проведено відповідачем з 01.07.2019 р.

13. У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач додав аргументів проти задоволення позову, вказавши, що позивач із заявою про переведення на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до пенсійного органу не звертався. Така заява про те, що позивач отримує пенсію по інвалідності на підставі якогось іншого Закону озвучена відповідачем вперше.

14. Крім того відповідач наполягав, що підстави обчислення розміру пенсії по інвалідності одночасно відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в законодавстві України відсутні.

15. Таким чином позивачем визначені позовні вимоги в межах статей 11, 21 Закону 2262 та ч. 3 статті 54 Закону 796. Відповідач акцептував спір, винесений до вирішення суду, відносно порядку виконання Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(1І)/2019, яке, на думку відповідача, не могло бути виконано без додаткових положень щодо порядку його виконання (твердження наведене в відповіді відповідача), можливості обчислення розміру пенсії по інвалідності розрахованої з розміру заробітної плати в п’ять мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року по формулі встановленої ч. 21 Закону 2262, а також не можливості для розрахунку пенсії по інвалідності позивача одночасно використовувати умови, норми і порядок пенсійного забезпечення визначені Законами 2262 та 796.

16. Замість вирішення заявленого позивачем та відповідачем спору по суті, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин позовної заяви, відзиву відповідача, суд першої інстанції підмінив позовні вимоги та з’ясовував інші обставини, які не мають відношення до суті заявленого спору і не можуть бути застосовані для існуючих правовідносин.

17. Так суд першої інстанції замість правових норм Закону 2262 застосував правові норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII, що є недопустимим, так як Закон № 1788-XII містить загальні норми пенсійного забезпечення, які не враховують особливості призначення та виплати пенсії по інвалідності військовослужбовцям, інвалідність яких пов’язана з виконанням обов’язків військової служби при ліквідації Чорнобильської катастрофи.

ІІ. Право на соціальний захист військовослужбовців, які отримали інвалідність після звільнення зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби.

18. Соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей забезпечує держава (частина 5 статті 17 Конституції України).

19. Цей соціальний захист, як неодноразово наголошував Конституційний Суд України, не обмежено умовами й рівнем, встановленими у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018»).

20. В рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(1І)/2019 визначено, що держава надає військовослужбовцям особливий статус та забезпечує додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п’ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення, по співвідношенню до статті 46 Основного Закону України.

21. Таким чином конституційні гарантії соціального захисту військовослужбовців являються пріоритетними перед загальним рівнем соціального захисту громадян України — відповідно пенсійне забезпечення військовослужбовців не може бути обмеженим загальним рівнем пенсійного забезпечення громадян України.

22. Реалізація військовослужбовцями, особами прирівняними до них, конституційного права на особливий статус соціального захисту, спеціальні умови державного пенсійного забезпечення здійснюється на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі – Закон 2262). Цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (преамбула Закону).

23. Стаття 1 Закону 2262 визначає наступні види пенсійного забезпечення військовослужбовців: довічна пенсія за вислугу років, пенсія по інвалідності та пенсія в разі втрати годувальника. Кожен вид пенсійного забезпечення військовослужбовців має свою внутрішню структуру, яку становлять як загальні правові норми, які визначають основні положення, так і окремі правові норми.

24. Пенсіям по інвалідності присвячений ІІІ Розділ Закону 2262. Умовою призначення пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим законом, статтею 18 визначено настання інвалідності в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби.

25. Після встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (надалі МСЕК), пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої МСЕК.

26. Залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців поділяються на 2 категорії: особи з інвалідністю внаслідок війни та інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців.

27. Стаття 21 Закону 2262 встановлює розмір пенсій по інвалідності особам з інвалідністю внаслідок війни I групи — 100 процентів, II групи — 80 процентів, III групи — 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

ІІІ. Право на пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

28. Стаття 11 Закону 2262 встановлює, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і цим Законом.

29. Логічна структура цієї правової норми містить кон’юнкцію — логічну операцію об’єднання умов, норм і порядків двох Законів 769 та 2262 в одне ціле за допомогою слова «і». Таким чином гіпотезою цієї правової норми є приналежність військовослужбовців до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а диспозицією встановлено кон’юнкцію умов, норм і порядків пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом 2262, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначених в обох законах.

30. Тобто для позивача, як для особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення визначені Законами 796 та 2262 діють одночасно.

ІV. Реалізація права на пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

31. Право на пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом 2262, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи базується на статтях 16 та 17 Конституції України.

32. Як зазначалося раніше, стаття 17 Конституції України надає військовослужбовцям особливий статус та забезпечує додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п’ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення, по співвідношенню до статті 46 Основного Закону України, що робить пенсійне забезпечення військовослужбовців пріоритетним, з додатковими пільгами та компенсаціями за тяготи військової служби, необхідної для захисту держави обмежень прав та свобод військовослужбовців.

33. Конституційний Суд України неодноразово визначав, що положення статті 16 Основного Закону України зобов’язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв’язання проблем, пов’язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

34. Так в рішенні № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року визначено:

«4.  Зважаючи на сутність статті 16 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що закріплення передбаченого у ній обов’язку держави у розділі І „Загальні засади» Конституції України вказує на засадничий характер цього обов’язку та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв’язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків».

35. Ці висновки Конституційного Суду України з аналізу статей 16 та 17 Конституції України визначають право позивача на пенсійне забезпечення як військовослужбовця, який отримав інвалідність внаслідок виконання обов’язків військової служби в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи, це право регулюється спеціальними Законами 796 та 2262. Це право не може бути обмежене загальними правилами пенсійного законодавства України, які суперечать приписам Законів 2262 та 796.

36. Конституція України визначає це право невідчужуваним та непорушним (стаття 21). Це конституційне право гарантуються державою і не може бути скасоване. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу цього права (стаття 22).

37. Реалізація права на пенсійне забезпечення позивача регламентована частиною першою статті 19 Конституції України, яка визначає засади правового порядку в Україні, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

38. Тому у позивача, для того щоб отримати право на пенсійне забезпечення як військовослужбовця, який отримав інвалідність внаслідок виконання обов’язків військової служби в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи, існує обов’язок виконати вимоги Законів 796 та 2262, якими встановлені правила звернення як за призначенням, так і за перерахунком пенсій по інвалідності.

39. Законом 796 такі правила не визначені. Внесені 28.12.2014 р. Законом № 76 зміни до статті 54 Закону 796, якими умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань, станом на сьогодення не реалізовані. Їх просто не існує.

40. Законом 2262 питання призначення пенсій врегульовано статтею 48, яка встановлює:

«Заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України».

41. Таким порядком є «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 01.2007р.  №  3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 р. за № 135/13402,  документ чинний, поточна редакція від 23.03.2012).

42. Позивач після отримання інвалідності пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 01.2012 року звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії по інвалідності,  як військовослужбовцю, який отримав інвалідність внаслідок виконання обов’язків військової служби в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи.

43. Згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії №167923 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 13.12.2012 Серія ХАР-05 № 004785 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 13.12.2012 р. та ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 80 % з 13.12.2012 р., у зв`язку з захворюванням, отриманим при виконанні обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

44. Згідно розпорядження від 14.12.2012 р. за № 135339 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача через зміну групи інвалідності (ІІ група).

45. 28 вересня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про нарахування та виплату йому пенсії в порядку та розмірі, визначеному Законами 2262 та 796, на підставі статті 11 Закону 2262, з урахуванням рішень Конституційного Суду України з цього приводу, починаючи з 26.04.2019 року.

46. Правовою підставою позивач визначив факт, що він в силу припису статті 11 Закону 2262 має право отримувати пенсію по інвалідності на умовах, нормах і в порядку визначених обома законами 796 та 2262. З урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019, у нього виникло право отримувати пенсію по інвалідності починаючи з 26.04.2019 року в розмірі 80 процентів від п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

47. Право позивачу вимагати нарахування пенсії по інвалідності в такому розмірі надає стаття 63 Закону 2262, яка визначає:

«Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв’язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону».

V. Спір про право.

48. Верховний Суд, як суд першої інстанції, вирішуючи заявлений в позовній заяві спір у сфері публічно-правових відносин пенсійного забезпечення інвалідів ЧАЕС та війни, прийшов до висновків, що відповідач правомірно відмовився перерахувати пенсію по інвалідності позивача, так як:

«позивач з 25.04.2019 мав право на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте для реалізації такого права, як зазначено судом вище, необхідним є звернення із відповідною заявою».

«Закон 796-XII та Закон № 2262 не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

49. Обидва ці твердження грубо порушують норми матеріального права. Навіть якщо признати як факт, що позивач до 28 вересня 2019 року отримував пенсію по інвалідності не встановлених законом форми та виду (бо пенсії на підставі статті 54 Закону 796 станом на 2012 р. просто не існувало), його право отримувати пенсію по інвалідності за Законом 2262 з 10.01.2012 року документально доведене.

50. Подача ним 28 вересня 2019 року заяви про перерахунок належної йому як військовослужбовцю, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії по інвалідності відповідно до статті 11 Закону 2262 на умовах, нормах і порядку пенсійного забезпечення визначеному Законами 796 та 2262 з 25.04.2019 року, коли позивач отримав право на підвищення пенсії по інвалідності внаслідок рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019, повністю відповідає приписам статті 63 Закону 2262, з урахуванням права позивача отримати пенсію по інвалідності в розмірі визначеному статтею 11 Закону 2262 на протязі одного року, до моменту звернення до відповідача, якщо у нього таке право існує.

51. Не виконання приписів статті 63 Закону 2262 автоматично тягне санкції передбачені статтею 65 Закону 2262:

«Особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зазначених у цьому Законі, а також у несвоєчасному оформленні або поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсій недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом».

52. Тобто законом прямо передбачена пряма цивільно-правова, адміністративна або кримінальна відповідальність відповідача за порушення імперативів статті 63 Закону 2262.

53. Твердження ж Верховного Суду про те, що Закон 2262 передбачає проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року не тільки голослівне й не відповідає дійсності, воно на межі шахрайства, що недопустимо для суддів Верховного Суду ні в якому разі, бо ця норма закону існувала починаючи з перших редакцій Законів 796 та 2262, відповідно з 1991 та 1992 років.

54. Більше того, судді Верховного Суду, посилаючись в тексті рішення на ухвалу Верховного Суду від 08 травня 2018 року по справі № 820/1148/18, як таку, що є обов’язковою для врахування при розгляді заявленого спору по суті, протиправно ігнорували наступний висновок цієї справи:

«Стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01 липня 1992 року № 2532-12 у редакціях: законів України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися».

55. Є всі законні підстави стверджувати про упередженість суддів, які приймали рішення від 20.05.2020 року по оскаржуваній справі.

56. Сентенція суддів Верховного Суду про те, що Закони 796 та 2262 «не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року» є протиправною, бо положення статті 21 Закону 2262 визначають право позивача отримувати пенсію по інвалідності в розмірі 80 процентів від заробітку. Стаття 11 Закону 2262 надає йому право в якості заробітку розраховувати як норми Закону 2262, так і норми Закону 796. Частина третя статті 59 Закону 796 надає право позивачу розраховувати пенсію по інвалідності з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року.

57. Порядок, передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 1210, за формулою, в якій однією зі складових є п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, діє з 15 листопада 2017 року (зміни в редакції постанови № 851 Кабінету Міністрів України), в той час як сам п’ятикратний розмір заробітної плати для потреб статті 21 Закону 2262 застосовується з 1992 року.

На підставі всього вищенаведеного, статті 55 Конституції України, частини 11 статті 290, статті 317 КАС України,

ПРОШУ ВЕЛИКУ ПАЛАТУ ВЕРХОВНОГО СУДУ:

1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року по зразковій справі № 520/12609/19 за позовом Шабельника Миколи Васильовича до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Скасувати судове рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року по зразковій справі № 520/12609/19 за позовом Шабельника Миколи Васильовича до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

3. Проводити розгляд апеляційної скарги за моєї обов’язкової участі (або мого представника Бургаса Ігоря Христофоровича).

На виконання вимог частини 6 статті 296 КАС України зазначаю, що є особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до пунктів 9 та 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8.07.2011 року № 3674-VI, як особа з інвалідністю 2 групи, постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Додатки: копія апеляційної скарги для відповідача; копія посвідчень скаржника – 2 екз.

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов