АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА

f73005db4c381608bd0de00ca1e5cdc5.png

dc6913d382c79b373063384c63224d7f.png

Дo Oкружнoгo aдміністрaтивнoгo суду м. Києвa

Пoзивaч: Xрoмoв Лeoнід Вaсильoвич

Вул. Бр. Сeрдюк, буд. 10; смт. Пaнютинe; Лoзівськoгo рaйoну, Xaрківськoї oблaсті; 64660; тeл., e-mail нe мaє

інвaлід ІІІ групи ЧAЄС

ідeнтифікaційний кoд:

 

Прeдстaвник

пoзивaчів:

Бургaс Ігoр Xристoфoрoвич

Мікрoрaйoн 1, буд. 7, кв. 12; м. Лoзoвa, 36404

тeл. 066 3 600 600; E-mail: byrgas@ukr.net

ідeнтифікaційний кoд:

   
Відпoвідaч: Кaбінeт міністрів Укрaїни

вул. Грушeвськoгo, 12/2, м. Київ, 01008;

Тeл.: (044) 256-63-33; http://www.kmu.gov.ua

Кoд ЄДРПOУ   00019442

   

 

AДМІНІСТРAТИВНA   ПOЗOВНA   ЗAЯВA

 

Я, Xрoмoв Лeoнід Вaсильoвич, є учaсникoм ліквідaції нaслідків aвaрії нa Чoрнoбильській AEС в 1986 рoці, щo підтвeрджується пoсвідчeнням сeрії A № 375464, якe видaнe мeні 18.02.1991 рoку, відпoвіднo дo пoстaнoви Рaди Міністрів УРСР і Укрпрoфрaди від 2 липня 1990 рoку № 148. Цe пoсвідчeння видaнe бeзстрoкoвo.

Після прийняття Вeрxoвнoю Рaдoю Укрaїнськoї РСР 28.02.1991 рoку Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус тa сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» від 28.03.1991 рoку № 796-XІІ (нaдaлі – Зaкoн 796), для oтримaння прaвa нa стaтус учaсникa ліквідaції нaслідків aвaрії нa Чoрнoбильській AEС тa нa пільги, кoмпeнсaції пeрeдбaчeні цим зaкoнoм, пoтрібнo булo oтримaти пoсвідчeння нoвoгo зрaзку.

В відпoвіднoсті дo підпункту ж) пункту 10 Пoрядку   видaчі пoсвідчeнь oсoбaм, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, зaтвeрджeнoгo пoстaнoвoю Кaбінeту Міністрів УРСР від 18 чeрвня 1991 рoку № 44, я пoвинeн був aвтoмaтичнo oтримaти нoвe пoсвідчeння, якe б підтвeрдилo мій стaтус учaсникa ліквідaції нaслідків aвaрії нa Чoрнoбильській AEС тa нaдaлo мeні прaвo нa бeзстрoкoвe кoристувaння пільгaми, гaрaнтіями тa кoмпeнсaціями відпoвіднo дo Зaкoну 796. Aлe в зв’язку зі зривoм Міністeрствoм у спрaвax зaxисту   нaсeлeння   від нaслідків   aвaрії   нa   Чoрнoбильській    AEС вигoтoвлeння тa видaчі нoвиx пoсвідчeнь, стрoк дії пoсвідчeнь видaниx відпoвіднo дo пoстaнoви Рaди Міністрів УРСР і Укрпрoфрaди від 2 липня 1990 р. № 148 булo прoдoвжeнo дo 31.12.1992 рoку.

 

25 сeрпня 1992 рoку Кaбінeтoм Міністрів Укрaїни булa прийнятa пoстaнoвa № 501, якoю булo зaтвeрджeнo нoвий Пoрядoк   видaчі пoсвідчeнь oсoбaм, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи (нaдaлі – Пoрядoк 1992 рoку). Цeй пoрядoк вимaгaв прoxoджeння зaнoвo прoцeдури встaнoвлeння стaтусу ліквідaтoрa нaслідків aвaрії нa Чoрнoбильській AEС.

Цeй пoрядoк ствoрювaв знaчні прoблeми для ліквідaтoрів, які в 1986 – 1987 рoкax прaцювaли в тaк звaній «зoні відчужeння» в відряджeнні, бo вимaгaв для oтримaння стaтусу нaдaти пoсвідчeння прo відряджeння в цю зoну відчужeння, щo булo принципoвo нeмoжливo – дo 1.01.1988 рoку юридичнo «зoни відчужeння» нe існувaлo, тoму в усіx пoсвідчeнняx про відрядження вписувалося або так як в постановах Ради Міністрів УРСР від 8.05.1986 року № 168-5 «Об условиях оплаты труда и материального обеспечения работников предприятий и организаций зоны Чернобыльской атомной электростанции» –   «зони Чорнобильської АЕС», «зони ЧАЕС» або «Прип’ятської зони».

Останнє формулювання наявне в    моєму посвідченні про відрядження.

Відповідно до підпункту г) пункту 10   Порядку 1992 року мені прийшлось звертатися до суду, для встановлення факту, що «Прип’ятська зона» входить до «зони відчуження».

20.06.1996 року оприлюднено Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, яким були внесені незначні зміни до статті 65:

«37. Пункт 2   статті 65 викласти в такій редакції:

“2. При зміні категорії,   а також   у   випадках,   передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні”».

Ні сам цей закон, ні Постанова Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України “Про внесення змін і доповнень     до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року № 242/96-ВР ніде не містять вимог про зміну посвідчень, але Кабінет міністрів України 20 січня 1997 року приймає постанову № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою скасовує на підставі: «прийняття Закону України від 6 червня 1996   року «Про внесення змін і доповнень до Закону   України   “Про   статус   і соціальний    захист    громадян,     які     постраждали     внаслідок Чорнобильської катастрофи”» попередній Порядок 1992, і встановлює нові правила видачи посвідчень, якими у судів України забрано право встановлювати факт перебування саме в «зоні відчуження».

В лютому 2012 року, під час чергової перевірки правомірності надання ліквідаторам статусу, було виявлено, що факт находження мене в «зоні відчуження» встановлено судом, а це дійсним порядком не встановлено і я знову був залишений без статусу, та без чорнобильської пенсії.

Мені знову прийшлося звертатися до адміністративного суду, який 06.08.2013 року відмінив   рішення Комісії зі спірних питань Міністерства соціальної політики України.

Станом на сьогодення я, Хромов Леонід Васильович, відповідно до статей 9 -14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.03.1991 року № 796-ХІІ (надалі – Закон 796), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами (стаття 15 Закону 796).

Мені, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 65 Закону 796 видано посвідчення, виготовлене за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Це посвідчення є документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Пункт 2 статті 65 Закону 796 визначає, що заміна посвідчень передбачена в випадках зміни категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону. Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 62 Закону 796 уповноважений надавати роз’яснення порядку застосування цього Закону.

 

Але 11 липня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» (надалі – постанова 551).

Як стверджується в преамбулі цієї постанови, вона прийнята відповідно до статей 14, 20, 21, 22 і 65 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Пунктом 1 Постанови 551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (надалі Порядок 2018).

Пунктом 5 Постанови 551 визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України, які раніше регулювали   Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Іншими пунктами цієї постанови встановлено механізм її виконання.

Безпосередньо пунктом 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого Постановою 551, змінено підстави видачи посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Так з 11 липня 2018 року новий Порядок 2018 вимагає замість посвідчення про відрядження надавати «довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби)».

Це вже повне беззаконня та свавілля.

В 1986 році, коли я рятував цю країну, не існувало ніяких «довідок про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту», як не існувало і так званої «зони відчуження».

На моє щастя ще існує правонаступник того підприємства, де я працював в 1986 році,   але на мій запит про додаткову інформацію, яка входить до обов’язкових вимог Постанови 551, отримав відповідь, що підприємство знищило всі відповідні документи в зв’язку з закінченням строку зберігання, встановленого законом (копія відповіді підприємства надається).

 

Я так розумію, що прокляті кровопивці з Кабінету міністрів України в черговий раз збираються залишити мене і таких як я ліквідаторів, без статусу і належної мені по праву пенсії.

 

В цій ситуації я можу тільки звернутися до суду з вимогою скасувати Постанову 551 як неправомірну, таку, що порушує як вимоги статтей 14, 15, та 65 Закону 796, так і гарантії моїх прав, визначені статтями 3, 6, 8, 16, 58 та 113 Конституції України.

 

Аргументація:

  1. Визнаючи такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів Українивід 25 серпня 1992 р. № 501 “Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (ЗП України, 1992 р., № 10, ст. 245), від 20 січня 1997 р. № 51 “Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Офіційний вісник України, 1997 р., число 5, с. 71), зі змінами та доповненнями, Постанова 551 не тільки скасувала самі ці постанови, але, юридично, й видані на їх підставі посвідчення учасників ліквідації наслідків аварії на   Чорнобильській   АЕС, тим самим, до видачі нових посвідчень, затверджених Постановою 551, фактично залишаючи мене без статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та права на користування пільгами, встановленими Законом 796.

Це не може бути допустимо з огляду на статті 14, 15, та 65 Закону 796, особливо на п. 2 статті 65, так як у мене не змінилися ні категорія, ні медичні передумови отримання статусу.

Це також недопустимо з огляду на статті 3 та 113 Конституції України, згідно яких Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, головним обов’язком якого є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, а ніяк не їх скасування. В моєму ж випадку, юридично та фактично, після набрання законної сили Постановою 551 я залишився без статусу, тобто без права користування пільгами, встановленими Законом 796.

 

2. Визначаючи підставами видачі нових посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС пункт 11 Постанови 551 встановлює:

«Посвідчення видаються:

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — на підставі одного з таких документів:

– довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);

– довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об’єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби — довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку».

Це зовсім інакші вимоги, ніж ті, що існували до прийняття Постанови 551.

Так відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанова втратила чинність на підставі Постанови 551), діючого до прийняття Постанови 551, посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на   Чорнобильській   АЕС видавалися на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового   квитка і довідки командира військової частини або архіву   про   участь   у   ліквідації   наслідків   аварії   у   зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні   відчуження   (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Приймаючи новий порядок і скасовуючи статус позивачам учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Кабінет Міністрів України порушує імператив статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Більше того, стаття 16 Конституції України визнала подолання наслідків Чорнобильської катастрофи обов’язком держави.

Внесені зміни до порядку видачі посвідчень додають до вимог існуючих до моменту прийняття Постанови 551 нові вимоги, наприклад про наявність первинних документів, більша частина яких ніколи не видавалася на руки ліквідаторам і була знищена органами державної влади, керівними органами підприємств та установ, які направляли ліквідаторів до зони відчуження, за закінченням строків зберігання, які на момент прийняття Закону 796, закінчилися в абсолютній більшості ліквідаторів.

 

3. Також я, Хромов Леонід Васильович, в обґрунтування своїх тверджень щодо неконституційності Постанови 551, стверджую, що нею порушені мої гарантовані статтями 3 та 16 Конституції України права на рівень соціального захисту, права розраховувати на сталість існуючого законодавства, неможливість держави скасувати існуючі гарантії розміру їх пенсії, як компенсації шкоди завданої здоров’ю, втрати працездатності, без запроваджених рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту, посилаються на рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2-7, 12 та 14 пункту 4 розділу І Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ.

Так Конституційний Суд України в цьому рішенні визначив, що   «необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796 передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб – комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров’я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов’язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

З огляду на це соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, має передбачати відшкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров’ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та реалізовуватися шляхом надання їм відповідних пільг, компенсацій і гарантій. Вибір такого особливого порядку відшкодування шкоди обумовлений надзвичайними масштабами катастрофи та її наслідків.

Рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону № 796, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов’язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Конституційний Суд України наголошує, що комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій, передбачених Законом № 796, слід сприймати як один із основних засобів реалізації державою закріпленого у статті 16 Конституції України обов’язку щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу.

Любе обмеження статусу, пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796, фактично є відмовою держави від її зобов’язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов’язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, Постанова 551 в частині скасування мого статусу, постановки його в залежність від документів знищених на час прийняття Постанови 551 державними органами на підставі закінчення строку їх зберігання, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність».

 

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст.1, 2, 5, 19, 27 КАС України, враховуючи, що:

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно п.п. 1 п. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Підпункт 1 п. ст. 19 визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів).

Пункт 1 ст. 27 КАС України встановлює, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

 

ПРОШУ   СУД:

 

  1. Скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 року № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» в повному обсязі.

2. На час проведення судового розгляду цього адміністративного позову призупинити діюпостанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 року № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» до вирішення спору по суті.

3. Проводити судовий розгляд за обов’язковою участю мого представника Бургаса Ігоря Христофоровича, так як я за станом здоров’я просто не доїду до суду.

 

Відповідно до п. 8 статті 160 КАС України зазначаю, я є громадянином, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнює від сплати   судового збору. Копія посвідчення додана до позовної заяви.

Відповідно до п.п. 11) пункту 5 статті 160 КАС України надаю власне письмове підтвердження про те, що мною, Хромовим Леонідом Васильовичем, не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

 

Додатки: копія позовної заяви для відповідача, 2 копії посвідчення громадянина, віднесеного до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, 2 копії довіреності на ім’я Бургаса І.Х., 2 копії відповіді підприємства, 2 копії постанови суду 06.08.2013 року.

 

05 вересня 2018 року

 

Хромов Л.В.

 

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов