До Окружного адміністративного суду м. Києва

Дo   Oкружнoгo aдміністрaтивнoгo суду м. Києвa

Пoзивaч: Гaйдaк Віктoр Вaсильoвич

вул. Гeрoїв Стaлінгрaду, 61, кв. 77, м. Київ, 04213

тeл. (095) 683-75-16, e-mail: kiev.schu@gmail.com

Інвaлід ІІ групи ЧAEС тa війни

ідeнтифікaційний кoд:

 

Прeдстaвник

пoзивaчів:

Бургaс Ігoр Xристoфoрoвич

Мікрoрaйoн 1, буд. 7, кв. 12; м. Лoзoвa, 36404

тeл. 066 3 600 600; E-mail: byrgas@ukr.net

ідeнтифікaційний кoд:

   
Відпoвідaч: Кaбінeт міністрів Укрaїни

вул. Грушeвськoгo, 12/2, м. Київ, 01008;

Тeл.: (044) 256-63-33; http://www.kmu.gov.ua

Кoд ЄДРПOУ   00019442

   

  AДМІНІСТРAТИВНA   ПOЗOВНA   ЗAЯВA

Я, Гaйдaк Віктoр Вaсильoвич, відпoвіднo дo стaтeй 9 -14 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус тa сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» від 28.03.1991 рoку № 796-XІІ (нaдaлі – Зaкoн 796), є учaсникoм ліквідaції нaслідків aвaрії нa Чoрнoбильській AEС, oсoбoю з інвaлідністю з числa учaсників ліквідaції нaслідків aвaрії нa Чoрнoбильській AEС тa пoтeрпілиx від Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи.

Підстaвaми для визнaчeння стaтусу учaсникa ліквідaції нaслідків aвaрії нa Чoрнoбильській AEС є пeріoд рoбoти (служби) у зoні відчужeння, щo підтвeрджeнo відпoвідними дoкумeнтaми (стaття 15 Зaкoну 796).

Мeні, як учaснику ліквідaції нaслідків aвaрії нa Чoрнoбильській AEС, відпoвіднo дo стaтті 65 Зaкoну 796 видaнo пoсвідчeння, вигoтoвлeнe зa зрaзкaми, зaтвeрджeними Кaбінeтoм Міністрів Укрaїни.

Цe пoсвідчeння є дoкумeнтoм, щo підтвeрджує стaтус грoмaдянинa, який пoстрaждaв внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, тa нaдaє прaвo кoристувaння пільгaми, встaнoвлeними цим Зaкoнoм.

Пункт 2 стaтті 65 Зaкoну 796 визнaчaє, щo зaмінa пoсвідчeнь пeрeдбaчeнa в випaдкax зміни кaтeгoрії, a тaкoж у випaдкax, пeрeдбaчeниx стaттeю 17 цьoгo Зaкoну. Кaбінeт Міністрів Укрaїни, відпoвіднo дo стaтті 62 Зaкoну 796 упoвнoвaжeний нaдaвaти рoз’яснeння пoрядку зaстoсувaння цьoгo Зaкoну.

 

Виклaд oбстaвин пoзoву: 11 липня 2018 рoку Кaбінeтoм Міністрів Укрaїни прийнятa пoстaнoвa № 551 «Дeякі питaння видaчі пoсвідчeнь oсoбaм, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, тa іншим кaтeгoріям грoмaдян» (нaдaлі – пoстaнoвa 551).

Як ствeрджується в прeaмбулі цієї пoстaнoви, вoнa прийнятa відпoвіднo дo стaтeй 14, 20, 21, 22 і 65 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи”.

Пунктoм 1 Пoстaнoви 551 зaтвeрджeнo Пoрядoк видaчі пoсвідчeнь oсoбaм, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, тa іншим кaтeгoріям грoмaдян.

Пунктoм 5 Пoстaнoви 551 визнaнo тaкими, щo втрaтили чинність, пoстaнoви Кaбінeту Міністрів Укрaїни, які рaнішe рeгулювaли   Пoрядoк видaчі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Іншими пунктами цієї постанови встановлено механізм її виконання.

Безпосередньо пунктом 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого Постановою 551, змінено підстави видачи посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

 

Позивачі стверджують, що Постанова 551 неправомірна, суперечить як статтям 14, 15, та 65 Закону 796, так і статтям 3, 6, 8, 16, 19, 50, 58, 113 та п. 2 ст. 116 Конституції України.

 

Аргументація:

  1. Визнаючи такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів Українивід 25 серпня 1992 р. № 501 “Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (ЗП України, 1992 р., № 10, ст. 245), від 20 січня 1997 р. № 51 “Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Офіційний вісник України, 1997 р., число 5, с. 71), зі змінами та доповненнями, Постанова 551 не тільки скасувала самі ці постанови, але, юридично, й видані на їх підставі посвідчення учасників ліквідації наслідків аварії на   Чорнобильській   АЕС, тим самим, до видачі нових посвідчень, затверджених Постановою 551, фактично залишаючи мене без статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та права на користування пільгами, встановленими Законом 796.

Це не може бути допустимо з огляду на статті 14, 15, та 65 Закону 796, особливо на п. 2 статті 65, так як у мене не змінилися ні категорія, ні медичні передумови отримання статусу.

Це також недопустимо з огляду на статті 3 та 113 Конституції України, згідно яких Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, головним обов’язком якого є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, а ніяк не їх скасування. В моєму ж випадку, юридично та фактично, після набрання законної сили Постановою 551 я залишився без статусу, тобто без права користування пільгами, встановленими Законом 796.

 

2. Визначаючи підставами видачі нових посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС пункт 11 Постанови 551 встановлює:

«Посвідчення видаються:

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — на підставі одного з таких документів:

– довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);

– довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об’єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби — довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку».

Це зовсім інакші вимоги, ніж ті, що існували до прийняття Постанови 551.

Так відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанова втратила чинність на підставі Постанови 551), діючого до прийняття Постанови 551, посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на   Чорнобильській   АЕС видавалися на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового   квитка і довідки командира військової частини або архіву   про   участь   у   ліквідації   наслідків   аварії   у   зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні   відчуження   (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Приймаючи новий порядок і скасовуючи статус позивачам учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Кабінет Міністрів України порушує імператив статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Більше того, стаття 16 Конституції України визнала подолання наслідків Чорнобильської катастрофи обов’язком держави.

Внесені зміни до порядку видачі посвідчень додають до вимог існуючих до моменту прийняття Постанови 551 нові вимоги, наприклад про наявність первинних документів, більша частина яких ніколи не видавалася на руки ліквідаторам і була знищена органами державної влади, керівними органами підприємств та установ, які направляли ліквідаторів до зони відчуження, за закінченням строків зберігання, які на момент прийняття Закону 796, закінчилися в абсолютній більшості ліквідаторів.

 

Так навіть я, ліквідатор Чорнобильської катастрофи, на щастя якого ще існує правонаступник того підприємства, де я працював в 1986 році,   на запит про додаткову інформацію, яка входить до обов’язкових вимог Постанови 551, отримав відповідь, що підприємство знищило всі відповідні документи в зв’язку з закінченням строку зберігання, встановленого законом (копія відповіді підприємства надається).

 

3. Також я, Гайдак Віктор Васильович, в обґрунтування своїх тверджень щодо неконституційності Постанови 551, стверджую, що нею порушені мої гарантовані статтями 3 та 16 Конституції України права на рівень соціального захисту, права розраховувати на сталість існуючого законодавства, неможливість держави скасувати існуючі гарантії розміру їх пенсії, як компенсації шкоди завданої здоров’ю, втрати працездатності, без запроваджених рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту, посилаються на рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2-7, 12 та 14 пункту 4 розділу І Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ.

Так Конституційний Суд України в цьому рішенні визначив, що   «необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796 передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб – комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров’я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов’язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

З огляду на це соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, має передбачати відшкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров’ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та реалізовуватися шляхом надання їм відповідних пільг, компенсацій і гарантій. Вибір такого особливого порядку відшкодування шкоди обумовлений надзвичайними масштабами катастрофи та її наслідків.

Рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону № 796, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов’язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Конституційний Суд України наголошує, що комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій, передбачених Законом № 796, слід сприймати як один із основних засобів реалізації державою закріпленого у статті 16 Конституції України обов’язку щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу.

Любе обмеження статусу, пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796, фактично є відмовою держави від її зобов’язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов’язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, Постанова 551 в частині скасування мого статусу, постановки його в залежність від документів знищених на час прийняття Постанови 551 державними органами на підставі закінчення строку їх зберігання, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність».

 

4. Також я рахують за потребу заявити на порушення мого конституційного права, визначеного статтею 50 Конституції України на охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Так у Рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, встановив, що Закон № 796 визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Скасування належного мені статусу ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС або суттєві перешкоди в реалізації цього статусу, є прямим порушенням з боку Кабінету Міністрів України мого права наданого статтею 50 Конституції України.

 

5. Я, Гайдак Віктор Васильович, стверджую про порушення мого конституційного права, визначеного статтею 56 Конституції України, на відшкодування за рахунок держави   матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень при прийнятті Постанови 551.

Так Закон Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які           постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, було прийнято на виконання пункту 7 постанови Верховної Ради Української РСР «Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи» від 01.08.1990 року № 95-XII, яка, в свою чергу, була прийнята по підсумкам звіту Ради Міністрів Української РСР 31.07.1990 року. Під час цього звіту, (стенограма розміщена на сайті Верховної Ради України http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/4428.html) Заступник Голови Ради Міністрів Української РСР Масик К.І. навів дійсні цифри рівня радіації, рівня забруднення   цезієм-137, які виявилися в сотні, тисячі разів вищими, ніж це офіційно оприлюднено в 1986 – 1988 роках. Це, безпосередньо, привело до не виплати сотень мільйонів карбованців заробітної плати ліквідаторам Чорнобильської катастрофи. Як це визначено в стенограмі виступу,   Перший заступник Голови Ради Міністрів Української РСР Масик К.І. причиною такого свавілля держави визнав принципи «домінуючої на ті часи політики,   яку проводили державні інститути з моменту   аварії   на Чорнобильській    АЕС … не сплачувати   компенсації за втрати,   понесені як учасниками   робіт   по   ліквідації   наслідків аварії,   так   і   населенням   районів,   що   зазнали радіоактивного забруднення».

Тому статті 39, 46 – 59 Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які    постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ в редакції 28.02.1991 року, стаття 54   в редакції Закону № 2532-12 «Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 01.07.92 року, стаття 54 в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 54 Закону України № 3285-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 17.06.1993 року не є суто соціальними.

З урахуванням приписів статті 13 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка визнала повну відповідальність держави за шкоду здоров’я, втрату працездатності ліквідаторами Чорнобильської катастрофи, вони носять деліктний характер.

А враховуючи, що справедливий перерахунок отриманих ліквідаторами заробітних плат в відповідності з фактичними обставинами виконуваних ними робіт по ліквідації Чорнобильської катастрофи не проведено станом і на сьогодення, то зменшення визнаного державою мінімуму розміру пенсій інвалідам ЧАЕС, розрахований з мінімального розміру компенсацій втраченої працездатності, є прямим порушенням вимог статті 56 Конституції України.

 

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст.1, 2, 5, 19, 27 КАС України, враховуючи, що:

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно п.п. 1 п. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Підпункт 1 п. ст. 19 визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів).

Пункт 1 ст. 27 КАС України встановлює, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

 

ПРОШУ   СУД:

 

  1. Скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 року № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» в повному обсязі.

2. На час проведення судового розгляду цього адміністративного позову призупинити діюпостанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 року № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» до вирішення спору по суті.

3. Проводити судовий розгляд за моєю обов’язковою участю.

 

Відповідно до п. 8 статті 160 КАС України зазначаю, я є громадянином, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнює від сплати   судового збору. Копія посвідчення додана до позовної заяви.

Відповідно до п.п. 11) пункту 5 статті 160 КАС України надаю власне письмове підтвердження про те, що мною, Гайдаком Віктором Васильовичем, не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

 

Додатки: копія позовної заяви для відповідача, копії посвідчення громадянина, віднесеного до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, копії довіреності на ім’я Бургаса І.Х., копія відповіді підприємства.

 

04 вересня 2018 року

 

Гайдак В.В

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов