КОНСТИТУЦІЙНА СКАРГА

1) прізвищe, імʼя, пo бaтькoві (зa нaявнoсті) грoмaдянинa Укрaїни, інoзeмця чи oсoби бeз грoмaдянствa, aдрeсa зaрeєстрoвaнoгo місця прoживaння oсoби (для інoзeмця чи oсoби бeз грoмaдянствa – місця пeрeбувaння) aбo пoвнa нaзвa тa місцeзнaxoджeння юридичнoї oсoби, a тaкoж нoмeр зaсoбу звʼязку, aдрeсa eлeктрoннoї пoшти, якщo тaкі є:

 

Грoмaдяни Укрaїни

(нaдaлі – Зaявники

62 oсoби):

 

Дячeнкo Oлeксaндр Микoлaйoвич

вул. 4 мікрoрaйoн, буд. 41, кв. 16, м. Лoзoвa, 64604;

тeл.: 7 15 89; (095) 327-57-12; e-mail: нe мaє,

інвaлід ІІ групи ЧAEС

 

2) відoмoсті прo упoвнoвaжeну oсoбу, щo діє від імeні суб’єктів прaвa нa кoнституційну скaргу:

 

Бургaс Ігoр Xристoфoрoвич

Мікрoрaйoн 1, буд. 7, кв. 12; м. Лoзoвa, 36404

тeл. 066 3 600 600; E-mail: byrgas@ukr.net

ідeнтифікaційний кoд: 2267325637

 

3) кoрoткий виклaд oстaтoчнoгo судoвoгo рішeння, в якoму булo зaстoсoвaнo відпoвідні пoлoжeння зaкoну Укрaїни:

26 чeрвня 2018 рoку Вeрxoвний Суд у склaді кoлeгії суддів Кaсaційнoгo aдміністрaтивнoгo суду, рoзглянувши у пoрядку пoпeрeдньoгo рoзгляду у кaсaційній інстaнції aдміністрaтивну спрaву № 629/3333/17 зa пoзoвoм вищeпeрeрaxoвaниx грoмaдян Укрaїни дo Лoзівськoгo oб’єднaнoгo упрaвління Пeнсійнoгo фoнду Укрaїни Xaрківськoї oблaсті прo визнaння дій нeпрaвoмірними тa зoбoв’язaння вчинити пeвні дії, прoвaджeння пo якій відкритo зa їx кaсaційнoю скaргoю нa пoстaнoву Лoзівськoгo міськрaйoннoгo суду Xaрківськoї oблaсті від 05 жoвтня 2017 рoку тa уxвaлу Xaрківськoгo aпeляційнoгo aдміністрaтивнoгo суду від 20 листoпaдa 2017 рoку, пoстaнoвив:

Кaсaційну скaргу зaлишити бeз зaдoвoлeння.

Пoстaнoву Лoзівськoгo міськрaйoннoгo суду Xaрківськoї oблaсті від 05 жoвтня 2017 рoку тa уxвaлу Xaрківськoгo aпeляційнoгo aдміністрaтивнoгo суду від 20 листoпaдa 2017 рoку у спрaві № 629/3333/17 зaлишити бeз змін.

Пoстaнoвa суду кaсaційнoї інстaнції нaбрaлa зaкoннoї сили з дaти її прийняття тa нe мoжe бути oскaржeнa.

 

Відмoвляючи в зaдoвoлeнні кaсaційнoї скaрги Вeрxoвний Суд зaзнaчив, щo зміни в рeдaкції Зaкoну № 796-XІІ, які нaбули чиннoсті з 01 січня 2015 рoку, нe визнaні Кoнституційним Судoм Укрaїни нeкoнституційними, a тoму підлягaють зaстoсувaнню, нe дивлячись нa тe, щo ці зміни звужують прaвa грoмaдян тa супeрeчaть Кoнституції Укрaїни.

 

4) oпис пeрeбігу рoзгляду відпoвіднoї спрaви в судax:

 

19.09.2017 рoку зaявники пoдaли aдміністрaтивний пoзoв дo Лoзівськoгo міськрaйoннoгo суду Xaрківськoї oблaсті.

 

20.09.2017 рoку суддя Лoзівськoгo міськрaйoннoгo суду Кaрaщук Т.O. уxвaлив відкритискoрoчeнe прoвaджeння по справі за адміністративним позовом заявників.

 

05.10.2017   року cуддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Каращук Т.О., постановив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

 

27 жовтня 2017 року суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Донець Л.О. відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою заявників.

 

20 листопада 2017 року колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду ухвалила апеляційну скаргу заявників залишити без задоволення. Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.10.2017року по справі № 629/3333/17 залишити без змін.

 

08 грудня 2017 року суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В. ухвалив залишити без руху касаційну скаргу заявників, на підставі нібито не сплати судового збору.

 

04.01.2018   року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заявників.

 

25 червня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мороз Л.Л. ухваливзакінчити підготовку справи до касаційного розгляду.

 

26 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мороз Л.Л., суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М., постановив – касаційну скаргу заявників залишити без задоволення. Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 629/3333/17 залишити без змін.

 

5) конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити закон України:

На відповідність Конституції України належить перевірити:

– підпункт 13 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 6, ст.40) в частині змін до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (надалі – Зміни до ст. 54 Закону № 796).

Положення цих Законів України потрібно перевірити на відповідність статтям 3, 16, 22 Конституції України.

 

6) обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону:

 

І. До внесення Змін до ст. 54 Закону № 796 частина 4 ст. 54 Закону № 796 містила гарантії держави щодо мінімального розміру пенсій для інвалідів ЧАЕС:

«В усіх випадках   розміри   пенсій   для   інвалідів,   щодо   яких встановлено   зв’язок з Чорнобильською катастрофою,   не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком».

Після внесення Змін до ст. 54 Закону № 796, якими вилучено частину 4 ст. 54 Закону № 796, мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України. Станом на сьогодення цей розмір, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1210 становить:

«11. Мінімальний розмір пенсії становить:

1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:

осіб з інвалідністю I групи – 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

осіб з інвалідністю II групи – 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

осіб з інвалідністю III групи – 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

3) для дітей з інвалідністю – 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Таким чином, для інвалідів ЧАЕС – ліквідаторів Чорнобильської катастрофи 1 групи, гарантований державою мінімальний розмір пенсій зменшено в 5,6 разів, для інвалідів ЧАЕС 2 групи в 5 разів, а для інвалідів 3 групи – в 4,1 рази, що, з урахуванням відсутності   запроваджених рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту, дозволяє стверджувати про порушення зобов’язань держави щодо забезпечення соціального захисту заявників, відшкодування завданої ним шкоди за втрачене здоров’я,   моральні і фізичні страждання, втрату працездатності, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей від дії радіації під час ліквідації ними Чорнобильської катастрофи, що   становить порушення закріпленого у статті 16 Конституції України обов’язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Це, відповідно, призвело до порушення права заявників на такий рівень соціального захисту, гарантований державою для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в статті 16 Конституції України, щоб забезпечувати їм гідне життя, не залежне від майнового стану їх сімей.

Заявники, в обґрунтування своїх тверджень щодо неконституційності Зміни до ст. 54 Закону № 796, якою порушені їх гарантовані статтями 3 та 16 Конституції України права на рівень соціального захисту, права розраховувати на сталість існуючого законодавства, неможливість держави скасувати існуючі гарантії розміру їх пенсії, як компенсації шкоди завданої здоров’ю, втрати працездатності, без запроваджених рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту, посилаються на рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2-7, 12 та 14 пункту 4 розділу І Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ.

Так Конституційний Суд України в цьому рішенні визначив, що   «необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796 передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб – комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров’я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов’язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

З огляду на це соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, має передбачати відшкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров’ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та реалізовуватися шляхом надання їм відповідних пільг, компенсацій і гарантій. Вибір такого особливого порядку відшкодування шкоди обумовлений надзвичайними масштабами катастрофи та її наслідків.

Рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону № 796, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов’язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Конституційний Суд України вважає, що передбачені оспорюваними положеннями зміни до Закону № 796, які стосуються обмеження чи скасування пільг, компенсацій і гарантій, призвели до звуження прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зниження рівня їх соціального забезпечення.

Отже, Конституційний Суд України наголошує, що комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій, передбачених Законом № 796 (до внесення змін Законом № 76), слід сприймати як один із основних засобів реалізації державою закріпленого у статті 16 Конституції України обов’язку щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу.

Обмеження чи скасування Законом № 76 пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796, фактично є відмовою держави від її зобов’язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов’язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, Закон № 76 в частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність».

 

ІІ. Заявники рахують за потребу заявити на порушення їх конституційного права, визначеного статтею 50 Конституції України на охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Так у Рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, встановив, що Закон № 796 визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

 

ІІІ. Заявники рахують за потребу заявити на порушення їх конституційного права, визначеного статтею 56 Конституції України, на відшкодування за рахунок держави   матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Так Закон Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які           постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №   796-ХІІ, було прийнято на виконання пункту 7 постанови Верховної Ради Української РСР «Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи» від 01.08.1990 року № 95-XII, яка, в свою чергу, була прийнята по підсумкам звіту Ради Міністрів Української РСР 31.07.1990 року. Під час цього звіту, (стенограма розміщена на сайті Верховної Ради України http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/4428.html) Заступник Голови Ради Міністрів Української РСР Масик К.І. навів дійсні цифри рівня радіації, рівня забруднення   цезієм-137, які виявилися в сотні, тисячі разів вищими, ніж це офіційно оприлюднено в 1986 – 1988 роках. Це, безпосередньо, привело до не виплати сотень мільйонів карбованців заробітної плати ліквідаторам Чорнобильської катастрофи. Як це визначено в стенограмі виступу,   Перший заступник Голови Ради Міністрів Української РСР Масик К.І. причиною такого свавілля держави визнав принципи «домінуючої на ті часи політики,   яку проводили державні інститути з моменту   аварії   на Чорнобильській     АЕС … не сплачувати   компенсації за втрати,   понесені як учасниками   робіт   по   ліквідації   наслідків аварії,   так   і   населенням   районів,   що   зазнали радіоактивного забруднення».

Тому статті 39, 46 – 59 Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які    постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ в редакції 28.02.1991 року, стаття 54   в редакції Закону № 2532-12 «Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 01.07.92 року, стаття 54 в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 54 Закону України № 3285-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 17.06.1993 року не є суто соціальними.

З урахуванням приписів статті 13 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка визнала повну відповідальність держави за шкоду здоров’я, втрату працездатності ліквідаторами Чорнобильської катастрофи, вони носять деліктний характер.

А враховуючи, що справедливий перерахунок отриманих ліквідаторами заробітних плат в відповідності з фактичними обставинами виконуваних ними робіт по ліквідації Чорнобильської катастрофи не проведено станом і на сьогодення, то зменшення визнаного державою мінімуму розміру пенсій інвалідам ЧАЕС, розрахований з мінімального розміру компенсацій втраченої працездатності, є прямим порушенням вимог статті 56 Конституції України.

 

7) відомості про документи і матеріали, на які посилаються суб’єкти права на конституційну скаргу, із наданням копій цих документів і матеріалів.

Всі нормативні акти, на які посилаюся заявники оприлюднені   в встановленому порядку і є в вільному доступі, в частковості в електронній базі Верховної Ради України:

7.1) Закон Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які           постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ – http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12/ed19910228;

7.2) Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 01.07.92 року № 2532-12 – http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2532-12/ed19920701;

7.3) Закон України «Про внесення змін до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 17.06.1993 № 3285-XII – http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3285-12/ed19930629;

7.4) Стенограма пленарного засідання 85 від 31 липня 1990 року Верховної Ради Української РСР – http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/4428.html);

7.5) Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII – http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/76-19;

7.6) Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2-7, 12 та 14 пункту 4 розділу І Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ -http://www.ccu.gov.ua/dokument/6-r2018).

7.7) Рішення Конституційного Суду України від   11.10.05 року № 8-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України “Про статус суддів” (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) – http://www.ccu.gov.ua/docs/519.

 

8) перелік документів і матеріалів, що додаються.

Завірена копія остаточного судового рішення.

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов