Не дадуть спокійно померти…

Любив примoвляти кoлись oдин мій знaйoмий: «Ну нe дaдуть спoкійнo ні жити, ні вмeрти!..»

Пригaдaлися ці слoвa oсь з якoгo привoду: вeсь чaс нaм «підкидaють» якісь стрeси – eкoнoмічні, пoлітичні, вжe й вoєнні, a щe – псиxoлoгічні. Oцe oсь 30­км зoну xoчуть ліквідувaти: бaчтe, «чистa» вжe вoнa, в oснoвнoму… Й цe тoді, кoли рaдіoнукліди «живуть» ,рoзпaдaючись пoвільнo, сoтнями рoків!..

Aлe дeяким мoжнoвлaдцям чoмусь не терпиться: хочуть прискорити природні процеси штучно – своїми указами, постановами й паперовими «законами»…

Процитую прес­реліз, який отримав кілька днів тому:

«Інформаційна відкритість як найкращий засіб безпеки, а стосовно Чорнобиля – й поготів, і досі є за сімома печатками. Тривалий час замовчувались справжні причини і наслідки квітневої атомної катастрофи 1986 року. Та й через 29 років відчувається дефіцит гласності й реальної оцінки того, що тепер відбувається у зоні відчуження.

Без відповідей залишається клубок запитань і щодо недавньої тутешньої масштабної пожежі: чому її вогнище, що розпочалося 25 квітня, не було ліквідовано у самому його зародку і дедалі розповсюджувалося? Чому ніхто на рівні Держагентства з управління зоною відчуження своєчасно не забив на сполох, що радіаційну територію охоплює масштабна пожежа, яку, в основному, гасили працівники без спеціальних засобів радіаційної безпеки та забивали полум’я дідівським методом – хлопавками? І хто ж насправді погасив пожежу наприкінці квітня, що вже було вийшла з­під контролю та загрожувала своїми глобальними розмірами?

До того ж, міною сповільненої дії могли стати не убезпечені належно проти загорання 12000 гектарів торф’яників.

Чому, обпікшись на гарячому, представники Міністерства екології і природних ресурсів України й надалі педалюють проект зі створення у зоні відчуження Чорнобильського біосферного заповідника?..»

Про ситуацію, що склалася, її справжні причини та можливі наслідки – радіаційні, екологічні, соціально­економічні – профспілкові лідери зони відчуження і Чорнобильської АЕС Микола Тетерін і Максим Орлов розповідали на прес­конференції в УНІАН, яка відбулася там 21 травня.

В ЗМІ можна знайти безліч абсолютно протилежних думок про доцільність скорочення зони відчуження ЧАЕС. Очевидно, і в нашому районі небагато виявиться байдужих до таких планів уряду України. Отож пишіть нам, шановні читачі, про свої погляди на це питання. Пропонуючи вам фрагмент передачі з цього приводу німецької радіостанції «Дойче велле» (див. 3 стор. сьогоднішнього номера), ми теж занепокоєні таким спрощеним – «кавалерійським» – наскоком нашої влади на розв’язання дуже непростої ситуації, аналогів якій немає в світі. Особливо – в частині сільськогосподарського використання радіоактивно забруднених земель. Адже це, в кінцевому підсумку, стосуватиметься здоров’я людей!..

… А поруч з цим нам треба серйозно і всебічно обговорювати реформацію територіально­адміністративного устрою України, що у випадку непродуманості якихось моментів додасть українцям ще більше проблем.

«Дістають» майже всіх також захмарні, необґрунтовані реально, як виявляється, тарифи на природний газ та компослуги, інші життєві проблеми…

Чи не спеціально «вкидають» нам одразу цілу їх купу для обговорення, аби розпорошити увагу й думки людей, відволікти від головного якогось питання?..

Для нас, мешканців Іванківського району, планований Чорнобильський біосферний заповідник означатиме, крім усього іншого, ще й різке скорочення надходжень у бюджет Іванківського району від тих підприємств, які нині працюють у 30­км зоні відчуження. (Вони складали досі близько 70 відсотків його наповнення!).

Одним словом, давайте колективно думати, обмінюватись міркуваннями, яку позицію з цього приводу зайняти і що робити. Бо нам тут жити, шановні земляки!

Павло СМОВЖ.
источник

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов