Немцы обнародовали подробное досье на Виктора Януковича

Прeзидeнт Укрaїни сaджaє oпoзицію зa ґрaти. Він знaє, як виглядaє життя у в’язниці. Сaм він сидів двічі – чeрeз пoгрaбувaння тa зaвдaння тілeсниx ушкoджeнь.
З тoгo чaсу, як Віктoрa Янукoвичa булo oбрaнo прeзидeнтoм Укрaїни, у слoвнику укрaїнців різкo зрoслa пoпулярність двox слів: «ізoлятoр» тa «кoлoнія». Янукoвич, якoгo у 2004 рoці пoзбaвили влaди зaвдяки дeмoкрaтичній Пoмaрaнчeвій рeвoлюції, з мoмeнту свoгo пoвeрнeння у 2010 рoці зрoбив в’язницю цeнтрaльним інструмeнтoм свoгo прaвління. Вжe чeрeз дeкількa місяців після йoгo другoгo приxoду дo влaди зa ґрaти пoтрaпили пeрші прoвідні прoтивники рeжиму, a лідeрa oпoзиції тa кoлишньoгo Прeм’єр-міністрa Юлію Тимoшeнкo булo зaсуджeнo дo сeми рoків ув’язнeння в рeзультaті судoвoгo прoцeсу, який гoстрo рoзкритикувaлa міжнaрoднa спільнoтa. Її кoлишній Міністр внутрішніx спрaв Луцeнкo тa кoлишній в.o. Міністрa oбoрoни Вaлeрій Івaщeнкo щe чeкaють нa oстaтoчний вирок суду у Лук’янівському СІЗО у Києві.
Вже не раз в’язниця відігравала у житті Януковича центральну роль. Вперше це сталось наприкінці 60-х років, коли він був підлітком без батьків, який ріс між сірими териконами та димлячими трубами східноукраїнського сталевого та вугільного регіону Донбас. Зі всіх частин Союзу радянська влада тоді відправляла сюди різних людей працювати у шахтах, у тебе не запитували, звідки ти, часи були суворими. На вулицях між доменними печами панували банди, і той, у кого не було швидких кулаків, довго не втримався б. Конфлікти з міліцією, арешти та колонії для неповнолітніх були чимось буденним, і сам Янукович юнаком двічі був засуджений до терміну за ґратами. Точні обставини до сьогодні не відомі, але, за його власним зізнанням, йшлося, серед іншого, і про завдання «тілесних ушкоджень середньої тяжкості».
Інформація про ранні роки ув’язнення була знищена в архівах
Друга фаза, в якій важливу для біографії Януковича роль зіграли кримінальні суди та колонії, мала місце через чверть століття, у 90-х роках. Радянський Союз розвалився, олігархи та злочинні барони першого десятиріччя після розпаду ділили між собою донецькі шахти та заводи за допомогою калашникових та ручних гранат. «Кримінальні авторитети», як їх називають в Україні, перетворювались на великих акціонерів, і в 1997 році під протекцією нових можновладців Янукович став губернатором Донецької області. Завдяки клопотанням авторитарного президента Леоніда Кучми, який як ніхто вмів керувати регіональними кланами, у 2002 році Януковича взагалі зробили прем’єр-міністром. У ці роки, коли він вже давно був не втраченим юнаком з кримінального середовища, а людиною влади та впливу, за лаштунками правосуддя, як кажуть, невідомим особам вдалось знищити всі згадки про його судимості, згадки про які вже давно канули у забуття.
У будь-якому випадку, у 2002-му, коли журналіст Володимир Бойко опублікував перші слабкі натяки на до того строго засекречену буремну молодість губернатора (за його словами, йому про це розповів співкамерник, який сидів з ним разом, коли той перебував за ґратами через критичну статтю),зміцніли підозри, що у судах та колоніях була зроблена величезна робота: скільки не шукали, у жодному судовому архіві не вдалось знайти вирок, у жодній в’язниці – запис про ув’язненого Януковича. Хтось викреслив з документів і без того вже давно забуті його сучасниками роки Януковича за ґратами.
Решта було мовчання
Перша інформація про таємне минуле президента через відсутність доказів так би і залишилась на рівні чуток, якби сам Янукович, тодішній кандидат Кучми на президентську посаду, в 2002 році раптово не підтвердив ці спекуляції: в документах, які він подавав на посаду, 18 листопада 2002 року він неочікувано зізнався в тому, що раніше було таємницею за сімома печатками: що у молодості він спочатку відбув термін у «колонії для неповнолітніх», а пізніше ще раз був «засуджений».
Це зізнання внесло не тільки ясність, але й плутанину. Залишалось загадкою, чому раптом Янукович підтвердив те, що було простими чутками, також залишалось незрозумілим, що саме він скоїв у свій час на суворих вулицях його рідного міста Єнакієве (пару житлових кварталів у степу, металургійний комбінат, вічне «російський народ – понад усе»). У своєму письмовому зізнанні він про це нічого не згадав; єдине, що кинулось тоді у вічі, була коротка згадка про те, що пізніше його судимості «було скасовано». Решта – мовчання. Сьогодні президент також не коментує цю тему, запитання «F.A.S.» залишились без відповіді.
Тим не менш прояснились дві речі: по-перше, те, що сьогоднішній президент колись сидів, та, по-друге, що у його рідному Донецькому регіоні не можна знайти жодного документа по його справі – жодного вироку суду, жодного запису в реєстрі в’язниць. Хтось у царстві донецького губернатора попрацював дуже ґрунтовно. Журналіст Володимир Бойко, який колись першим опублікував згадки про його минуле, сьогодні розповідає, що в результаті «колосальної роботи», яку тоді було зроблено для очищення його біографії, було знищено всі сліди, навіть географічно далеко віддалені, про що ми поговоримо пізніше.

Космонавт, який сприяв особистому злету

Тоді ж, після 2002-го, спочатку здавалось, що цю справу залагодили. Янукович, який відтепер за милістю Кучми та олігархів зріс від губернатора до прем’єр-міністра, зізнався в судимостях. Однак він наполягав на своїй невинуватості та пізнішій реабілітації, і оскільки ніхто не міг довести протилежне, дискусія, здавалось, затихла.
До початку 2004 року. Тоді Янукович зібрався спробувати свої сили на найвищу посаду в країні та стати наступником президента Кучми. Вибори було призначено на осінь. Штаби готували своїх кандидатів до виборчої боротьби, і 25 травня представники судів Донецької області провели пам’ятну конференцію. Цього дня, через два роки після його зізнання, табір Януковича нарешті представив документи, що підтверджували невинуватість їхнього кандидата, у якій постійно всіх запевнювали.
Докази містили дві частини. Першим прес-служба Януковича оприлюднила лист легендарного радянського депутата і космонавта Георгія Берегового, в якому відомий підкорювач космосу, чий виборчий округ був у Донецьку, та якому в рідному місті Януковича Єнакієве сьогодні присвячено дзвони однієї з церков, у 1978 році клопотав у суді про проведення повторного розслідування справи молодого колишнього в’язня Януковича. Теперішній президент пізніше завжди наголошував, яким близьким він був у молодості до космонавта, і скільки цей радянський ідол зробив для його особистого злету. У листі Берегового він називає Януковича «молодою людиною важкої долі», «яка залишилась без батьків» та «мала до цього часу виключно позитивні характеристики». Для того, щоб цей багатообіцяючий юнак, який мріяв про те, щоб вступити до лав Комуністичної партії, міг жити «за власною совістю», на думку Берегового, необхідно було перевірити, «чи не є його необґрунтовані судимості» «фальшивими звинуваченнями старших злочинців».
Судимості Януковича було скасовано
Ще важливішим за лист космонавта був другий доказ, який презентували представники донецького правосуддя під час виборчої кампанії 2004 року. Мова йшла про копію рішення суду про реабілітацію Януковича, на яке він завжди посилався, але яке, оскільки всі документи зникли, до цього ніколи не публікувалось. Цей документ, який представили вперше, було за всіма ознаками підготовлено й ухвалено Президією Донецького обласного суду 27 грудня 1978 року. Зрозуміло, що тоді суд довго не вагався над тим, щоб задовольнити батьківське клопотання космонавта та радянського ідола Берегового.
Рішення про реабілітацію містить опис «справжніх» обставин злочину, які свого часу призвели до «помилкового» засудження Януковича. У першому випадку, 1967 року, згідно з цим описом подій, двоє молодиків побили та пограбували на вулиці п’яного. Янукович не брав участі у цьому злочині, але злочинці повісили на нього провину, тому що він підпадав під закон про злочини неповнолітніх і міг розраховувати на менше покарання. Щодо другої судимості, суд встановив, що Янукович тоді просто намагався зупинити бійку на вулиці. Він втрутився, щоб розняти бійців, за що чоловік на ім’я Бубир вкусив його за руку. Висновок суду: при розслідуванні справ з молодості Януковича посадовці «вжили не всі заходи для повноцінного та всеохоплюючого дослідження обставин справ». Тому вироки проти Януковича мають «бути скасовані із закриттям провадження по справах за відсутністю складу злочину».
Сумніви у справжності документів
Обидва документи, лист космонавта та рішення донецького суду про реабілітацію, могли поставити крапку у цьому питання, якби були справжніми. Але у цьому є серйозні сумніви. І найбільш безневинним при цьому є те, що відомий лист космонавта та депутата Берегового містив друкарську помилку – щось, що у радянські часи ніколи б не стерпіли в бюро депутата Верховної Ради. Серйознішим є те, що лист написано на папері, який не існував в 1978 році, на бланку депутата «десятого скликання», яке розпочало роботу лише у 1979 році, тобто наступного року після написання так званого листа з клопотанням. Президент не відреагував на запитання «F.A.S.», чи вважає він лист Берегового справжнім.
Але й рішення про скасування судимостей, винесені Донецьким обласним судом, викликають запитання. Вони містяться у неправильно-підшитому архівному наряді за 1978 рік, який, звичайно, містить й інформацію про численні інші процеси того року. Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при Міністерстві внутрішніх справ України у серпні 2005 року встановив, що папір та друкарська машинка, які використовувались для підготовки рішень суду, мали абсолютно інші особливості ніж ті, що використовувались для інших документів в архіві. Експерти також встановили, що з підшивкою папки також відбувались маніпуляції.
Ніхто не зміг пояснити ці безглуздості
Найбільш ж дивні речі виявили експерти-почеркознавці. По-перше, вони встановили, що підпис під рішенням про реабілітацію Януковича (суддя Каванський) насправді був підроблений «іншою особою». По-друге, їм впало у вічі те, що запис у змісті архівного наряду про нібито скасування судимостей було зроблено від руки співробітником суду, якому у 1978 році, коли складалась ця папка, було не більше десяти років. Фахівці Міністерства внутрішніх справ прийшли до висновку, що «невстановлені співробітники » Апеляційного суду Донецької області» між 2002 та 2004 роками «в інтересах Януковича Віктора Федоровича та інших осіб підробили документи та підпис судді Каванського В.Ф.». Для справедливості варто зазначити, що це було виявлено невдовзі після Помаранчевої революції, коли прозахідний демократичний рух позбавив Януковича влади, а в Міністерстві внутрішніх справ керували його противники. Однак, на прохання цієї газети прокоментувати докази підробки документів Янукович також не відреагував.
Ніхто не може пояснити ці безглуздості у рішенні про реабілітацію Януковича. Можливо, документ готувався поспіхом, і, можливо, цей поспіх був пов’язаний з міркуваннями, які виникли у 2004 році. Знавці радянської бюрократії мали вже давно передчувати, що попри всі спроби очисти архіви, раніше чи пізніше інформація про судимості Януковича могла випливти на поверхню. Фахівці знали, що місцеві українські можновладці могли змусити зникнути все, що знаходилось у сфері їхнього впливу, але не за двісті кілометрів на північ, у Москві. А те, що там мало бути щось про вкриту таємницею молодість Януковича, було безсумнівним.
Голова суду та в’язниці зробили кар’єру
В радянські часи існувала звичайна практика, коли у радянському Міністерстві внутрішніх справ робились відмітки про кожний вирок між Балтійським та Охотським морями. Насправді, на Януковича у Москві також існує досьє. Воно випливло восени 2004 року, невдовзі після блискучої презентації рішення про скасування судимостей Януковича. Український журналіст Володимир Ар’єв отримав від головного інформаційно-аналітичного центру російського Міністерства внутрішніх справ копію московських документів. У них йдеться, що спочатку Януковича було засуджено у 1967 році за пограбування (Стаття 141 Кримінального кодексу УРСР), а вдруге – у 1970 році за Статтею 102 (завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості). Однак, завдяки цьому досьє не було отримано доказів реальних обставин засудження Януковича. Однак, обізнані люди побоювались, що ці згадування можуть випливти у свій час та зруйнувати всю виборчу кампанію, вони завбачливо спробували захистити кандидата за допомогою документів про пізнішу реабілітацію.
Сьогодні Янукович стоїть на верхівці владної піраміди. «Колонії» та «ізолятори» українського правосуддя, які він у молодості відчув на власній шкірі, вже давно перетворились на опори його правління. Голови ж судів та в’язниць, з яких пізніше, коли він прийшов до влади, зникли матеріали його справ, зробили кар’єру. Син людини, яка тоді очолювала адміністрацію українських тюрем, сьогодні є головою президентської адміністрації. А колишній голова міського суду Єнакієве отримав крісло в Конституційному суді України.

Конрад Шуллєр, Frankfurter Allgemeine Zeitung

genshtab-info

ЯНУКОВИЧ ВИКТОР ФЕДОРОВИЧ. ДОСЬЕ

2

0

3 комментария к записи “Немцы обнародовали подробное досье на Виктора Януковича”

  1. Олег:

    http://uk.wikipedia.org/wiki/%DF%ED%F3%EA%EE%E2%E8%F7_%C2%B3%EA%F2%EE%F0_%D4%E5%E4%EE%F0%EE%E2%E8%F7
    краще б це переклав без купюр…

    Янукович Віктор Федорович
    Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
    Зміст
    1 Біографія
    1.1 Освіта
    1.2 Кар’єра
    2 Початок політичної кар’єри
    3 Голова Донецької облдержадміністрації
    4 Голова Уряду України (21 листопада 2002 — 5 січня 2005)
    5 Президентські вибори 2004 р.
    6 Опозиційна діяльність 2005—2006 рр.
    7 Вибори до Верховної Ради 2006 р.
    8 Голова Уряду України (4 серпня 2006 — 18 грудня 2007)
    9 Президентські вибори 2010 р.
    10 Президент України (з 25 лютого 2010 р.)
    10.1 Формування парламентської коаліції «Стабільність та реформи»
    10.2 Кадрові зміни держапарату. Відновлення управлінської «вертикалі»
    10.3 Утворення консультативно-дорадчих органів при Президентові України. Їх діяльність
    10.4 Янукович — Президент у президентсько-парламентській республіці
    10.5 Утиски свободи слова в Україні
    10.6 Судові позови до Президента України
    10.7 Зовнішня політика України
    10.7.1 Підписання угоди про подовження терміну перебування ЧФ РФ на теріторії України
    10.7.2 Зона вільної торгівлі з ЄС чи митний союз?
    10.7.3 Найважливіші закордонні візити Президента України
    11 Політика Президента України В. Януковича
    12 Нерухоме майно
    12.1 «Межигір’я»
    12.2 Мисливські угіддя
    12.3 Квартири
    13 Судимості. Зняття судимостей.
    14 Звання, посади, нагороди
    14.1 Псевдонаукові ступені та неіснуючі нагороди
    15 Наукові праці та інші публікації
    16 Сім’я
    17 Конфузи, курйози та помилки
    17.1 Крилаті фрази
    17.2 Правопис
    17.3 Обмовки та помилки
    17.4 Імена та прізвища
    17.5 Географія
    17.6 Література, цитати
    17.7 Релігія
    17.8 Відривання рук, знімання шкіри
    17.9 Курйозні випадки
    17.10 «Родовий» герб
    17.11 Народна творчість
    17.12 Гімн «Лідер»
    18 Захоплення
    19 Див. також
    20 Примітки
    21 Джерела
    22 Відео

  2. Для всех:

    Уникальная в своем роде биография:
    Виктор Федорович Янукович по кличке «Хам» трудовой путь начал в возрасте 15 лет членом организованной преступной группировки “Пивновка” по специальности “грабеж, разбой”. Специализировался на шапках и наручных часах.

    В ноябре 1967 года был впервые арестован по обвинению в ограблении гражданина Совенко. Ограбление совершил 29 октября 1967 года вместе с подельниками Масловым и Целковским. Во время предварительного следствия и на суде вину свою признал полностью. До конца декабря 1967 года находился в следственном изоляторе г. Артемовск. Приговором народного суда г. Енакиево от 15 декабря 1967 года осужден к трем годам лишения свободы по статье 141 часть 2 Уголовного кодекса УССР — (грабеж, соединенный с насилием по предварительному сговору группой лиц).

    «Та банда, это же было несчастье — часы с рук снимали, серьги с ушами вырывали, шапки. Вы меня покажете, а они приедут через два-три дня и голову отчехвостят. Куда-нибудь завезут в лес подальше… Это могут люди только больные на голову выбрать такого Президента», — это из воспоминаний Варвары Овдий — она была народным заседателем на первом процессе над 17 – летним Витей Януковичем.

    В декабре 1967 года по предоставлению прокуратуры г. Енакиево Янукович В.Ф. отчислен из Енакиевского горного техникума за участие в совершении преступления.

    Находился в исправительной колонии для несовершеннолетних преступников в г. Кременчуг. В 1969 году условно-досрочно освобожден по ходатайству администрации исправительного учреждения как лицо, которое стало сотрудничать с правоохранительными органами.

    После выхода на свободу устроился электрогазосварщиком на Енакиевский металлургический завод. Из-за несколько дней, 16 сентября 1969 года, совершил новое преступление. Согласно фабуле обвинения — избил гражданина Пантелеенко.

    Приговором народного суда г. Енакиево от 8 июня 1970 года осужден к двум годам лишения свободы по статье 102 Уголовного кодекса УССР (умышленное нанесение потерпевшему телесных повреждений средней тяжести).

    Основы правовых знаний получил в Исправительном учреждении №52 г. Енакиево.

    В августе 1972 года, через месяц после выхода на свободу, вступил в брак с племянницей председателя народного суда г. Енакиево.

    В 1974 году, через несколько месяцев после получения прав на управление автомобилем, выехал по линии КГБ в княжество Монако. Официально — как единственный представитель от Советского Союза для участия в ралли в Монте-Карло.

    В 1974 году поступил на заочное отделение Донецкого политехнического института.

    В 1976 году, будучи студентом 2-го курса, назначен директором автобазы производственного объединения “Орджоникидзеуголь”.

    В этот период В.Ф.Янукович неоднократно привлекался к уголовной ответственности (по оперативной информации — за групповое изнасилование и хищение государственного имущества в особо крупных размерах), но дела закрывались на стадии предварительного следствия.

    В 1980 году принят в ряды КПСС. В последующем руководил предприятиями «Донбасстрансремонт», «Укругольпромтранс», объединением «Донецкавтотранс». С конца 90-х годов — член организованной преступной группировки под предводительством Толика Зуя (г. Енакиево).

    Начиная с 1994 года, сблизился с организованной преступной группировкой “Люкс” (г. Донецк).

    В сентябре 1996 года назначен первым заместителем председателя Донецкой облгосадминистрации.

    С мая 1997 по ноябрь 2002 года состоял в должности главы Донецкой облгосадминистрации. За это время написал около 50 научных трудов. Защитил диссертацию на соискание ученой степени доктора экономических наук, написанную сотрудниками Института экономико-правовых исследований Академии наук Украины. Во время защиты перепутал заранее подготовленные ответы на заранее подготовленные вопросы, из-за чего несколько лиц, собравшихся на заседании ученого совета, пережили приступ энуреза.

    Докторская диссертация донецкого губернатора, состоящая из нарезки чужих научных работ, посвящена вопросам управления развития инфраструктуры большого промышленного региона.

    На сегодняшний день Янукович – трижды академик: академик Калифорнийской международной академии науки, образования, индустрии и искусств, действительный член Академии экономических наук Украины и член-корр Транспортной академии Украины. Перу разносторонне развитого губернатора принадлежат более 50 научных работ (правда, некоторые из них – в соавторстве).

    За годы губернаторства строил правовое государство в отдельно взятой области. Апофеозом этого строительства стала усадьба Януковича по улице Абрикосовой в г. Донецке.

    В ноябре 2002 года назначен на должность премьер-министра Украины. Прославился несколькими топливными и продовольственными кризисами. Выгнан в шею с этой должности в декабре 2004-го.

    С 2006-го по 2007-ой В.Ф.Янукович с подачи «народного президента» Ющенко второй раз побывал в Премьерах Украины. Отличился тем, что по подсчетам экспертов его правительство крало со скоростью 60 долларов в секунду.

    В.Ф. Янукович — магистр международного права. Имеет воинское звание «майор запаса», но данные о прохождении им военной службы в Министерстве обороны Украины отсутствуют.

    По утверждению В.Ф. Януковича, он является академиком Калифорнийской международной академии наук, образования, индустрии и искусства. Данных о существовании такой академии не имеется.

    По утверждению В.Ф. Януковича, решением Кембриджского центра, в 2000 году он избран «Человеком года» в номинации «Развитие региональной экономики» с включением в ежегодное издание Международного биографического центра. Данных о существовании такого центра не имеется.

    С подачи экс-председателя ЦВК С. Кивалова ранее дважды судимый В.Ф. Янукович, не имеющий юридического образования, к своим ученым титулам прибавил еще один — «почетный доктор юридических наук».

    С такой замечательной трудовой биографией «проФФесору» В.Ф. Януковичу просто суждено стать Президентом такой уникальной страны, как «нэзалежна» Украина. «Быть ему президентом, если его до той поры не повесят», — как говорил Марк Твен.

    Но и без ознакомления с вышеприведенной биографией кандидата в Президенты В.Ф. Януковича сия держиморда всем итак хорошо известна — это здоровенный, хорошо откормленный нардепУк, то бишь, народный депутат Украины, и лидер региональной партии, основной контингент которой составляют бандюковичи, чьи дактилоскопические карты еще хранятся в милицейских картотеках. После позора-2004-го года это ранее дважды судимое хамло решило опять баллотироваться в Президенты.

    Чем выделяется Янукович от остальных кандидатов в Президенты, так это своими уголовными судимостями, а те, кто голосует за такого кандидата-уголовника, не уважают не только себя, но и свою страну.

    То, что у электората Януковича напрочь отсутствует чувство собственного достоинства — это, конечно, их проблемы, только вот стыдно за страну, в которой малограмотного Хама-проФФесора второй раз выдвигают в Президенты Украины.

    Как автору ряда статей о сием государственном муже, который, как и Ринат Ахметов, послужил прототипом персонажей моих книг «Неприкасаемые» и «КЛАН», нужно, наверное, пояснить читателям, среди которых наверняка есть немало их «бело-голубых» приверженцев, свое отношение к этим видным политическим деятелям современности, и почему лично я считаю, что подобные Януковичу политиканы не имеют никакого морального права баллотироваться в Президенты. Почему не имеют? Да потому что ЧЕСТЬ надо ведь беречь смолоду, чтобы потом на старости лет не пришлось, как Януковичу, стыдиться своего неприглядного прошлого. Сам Янукович, правда, утверждает, что в темных подворотнях шапки с людей не снимал, а просто оказался рядом, типа как бы свидетель. Если просто оказался рядом — почему не остановил грабителей? Вопрос риторический…

    Не стал бы Витя Янукович по молодости да по глупости рецидивистом в свое время, никто бы против него в 2004-ом на Майдан не вышел. В том же 2004-ом в своей статье «Победить ложь», опубликованной в оппозиционной газете «РАЗОМ» я писал:

    «…Всякий народ имеет такое правительство, какого заслуживает», — еще два века назад иронично заметил французский публицист граф Жозеф Мари де Местр. Что ж, если банальный уголовник-рецидивист уже стал премьер-министром и, не останавливаясь на достигнутом, нагло решил, что имеет моральное право занять президентский пост, остается признать, что мы заслужили себе такого правителя.

    Будет лишь нестерпимо стыдно за то, что из-за своей пассивности и безразличия к судьбе своей страны мы допустили к власти сфальсифицировавшего выборы рецидивиста. Президент — это лицо страны и мне, как гражданину этой страны, небезразлично каким будет это лицо».

    Выбирая по принципу наименьшего зла, в 2004-ом «оранжевый» электорат дружно проголосовал за лидера тогдашней оппозиции Ющенко, ныне досиживающего в президентском кресле последние недели, и за свой первый и последний президентский срок так и не ставший Президентом, как почти единогласно признали нардепы и коалиции и оппозиции.

    В отличие же от полностью дискредитирующего себя пана Ющенко, шансы нынешнего лидера оппозиции Януковича стать Президентом Украины даже выше, чем были у него в 2004, когда он выступал «единым кандидатом от власти». Только есть нюанс. Приведите мне в пример хотя бы одного высшего госчиновника любой другой страны, имеющего две судимости за совершение уголовных преступлений?

    И дело даже не в погашенных по истечению срока давности судимостях Януковича, а в том, что человек, претендующий на высшие государственные посты, должен быть образцом честности и порядочности для «пересичных» граждан этой страны, чего никак нельзя сказать о нашем яйцеушибленном «проФФесоре».

    Будь Янукович достойным подражания порядочным и честным человеком, он никогда не согласился бы в 2004-ом на фальсификацию выборов в свою пользу, и не стал бы лицемерно врать на всю страну насчет якобы «ошибках суда». А по поводу заявлений Анной Герман о том, что, мол, сиротку Витю Януковича в детстве оболгали злые дяди и сегодня он может, честно глядя людям в глаза, сказать, что типа несудимый, поскольку то де была судебная ошибка — подобное лицемерие не красит ни ее, как нардепа и бывшую журналистку, ни ее патрона.

    Понять желание Герман отбелить своего шефа, которому она готова полы мыть в кабинете, конечно, можно, тем более что Ганка честно говорит, что ей платят за ее работу хорошие деньги, однако надо признать, что выполняет она свою работу плохо. Когда в 2004 году команда действующего Премьера не придумала ничего лучшего, как изготовить фальшивые постановления областного суда, согласно которым еще четверть века назад приговоры в отношении Виктора Януковича якобы были пересмотрены, а сам он — полностью реабилитирован, Анна Герман выступила рупором для озвучивания этой фальшивки.

    Сегодня она не любит об этом вспоминать. А зря. Нет, уголовное дело по факту изготовления «неустановленными служебными лицами Апелляционного суда Донецкой области» двух фальшивых постановлений о реабилитации Януковича давно конечно закрыли, хотя сам факт подделки документов, которые журналистка Герман лично пыталась выдавать за настоящие (ума у нее, правда, хватило на то, чтобы никому эти фальшивки не показать) доказан экспертами-криминалистами.

    И если бы Гарант не подписал в 2005-ом с Януковичем позорный Меморандум, уголовное дело, возбужденное по факту изготовления «неустановленными служебными лицами Апелляционного суда Донецкой области двух фальшивых постановлений о реабилитации Януковича», так просто бы ему с рук не сошло.

    Так 11 июля 2005 года прокурор Донецкой области А. Багнец собственноручно подписал постановление о возбуждении уголовного дела по факту изготовления «неустановленными служебными лицами Апелляционного суда Донецкой области» двух фальшивых постановлений о пересмотре приговоров в отношении Януковича. Основание для возбуждения уголовного дела — признание судьи Виталия Хаванского в том, что он никогда не имел никакого отношения к реабилитации Януковича.

    После того как дело было возбуждено, эксперты исследовали папку из государственного архива Донецкой области №386 Г-3410, содержащие постановления президиума Донецкого областного суда за 11 октября — 27 декабря 1978 года.

    Выяснилось, что папка раньше расшивалась и сшивалась снова, при этом в архивную тетрадь были вставлены два листа — №40 и №45 — с текстом фальшивых «постановлений» о реабилитации В.Ф. Януковича. Сделано это было настолько топорно, что лишь надеждой на скорое президентство дважды судимого Премьера можно объяснить отсутствие всякой осторожности со стороны фальсификаторов.

    В частности, во время первичной сшивки в 1979 году настоящие документы прокалывались в четырех местах, а после расшивки папки и вкладывания в нее фальшивок, нить пропустили лишь в две дырки. В результате подделанные постановления имеют два отверстия от шила. Вследствие этого настоящие документы имеют 4 отверстия от шила, а подделанные в пользу Януковича — по два. Кроме того, подделанные постановления были выполнены на другой бумаге. Эта бумага была изготовлена совсем недавно, текст отпечатан на другой печатной машинке, рукописные пометки (номера страниц и т.п.) выполнены другими чернилами.

    Эти рукописные пометки дали возможность следствию установить автора «реабилитационных постановлений».

    Изъяв в Апелляционном суде Донецкой области образцы почерков нынешних сотрудников, следователь прокуратуры назначил экспертизу почерка. Экспертный вывод ничего неожиданного не содержал: постановления подделала секретарша нынешнего председателя суда Александра Кондратьева, которая в 1978 году даже не ходила в школу.

    Сам Кондратьев тоже отличился. Именно он раздавал за своей подписью справки об отмене приговоров относительно Януковича и принял самое активное участие в отбеливании имиджа дважды судимого кандидата в Президенты.

    Его лжесвидетельствование запечатлел в своей агит-брошюрке «Загадка Виктора Януковича» писатель Валентин Чемерис. Эта брошюрка была подписана в печать 30.07. 2004 года тиражом 1 200 000 экз. Заказ № 2015 и издана за деньги избирательного фонда кандидата на пост Президента Украины Януковича.

    Олександр Кондратьєв, голова Донецького обласного апеляційного суду:

    «В даному випадку було прийнято рішення про скасування вироків Єнакіївського міського суду відносно Януковича В.Ф. з тих підстав, що в його діях не було складу злочину. Тобто, це є реабілітуючи підстави вважати, що чоловік був притягнутий до кримінальної відповідальності незаконно, і то була судова помилка».

    После подделки двух фальшивых постановлений о пересмотре приговоров в отношении Виктора Януковича, последний, будучи в 2004-ом году кандидатом в президенты СТАЛ ВРАТЬ НА ВСЮ СТРАНУ О ТОМ, ЧТО ОН ДВА РАЗА ОТБЫВАЛ СРОК ЯКОБЫ НЕЗАСЛУЖЕННО, что попадает под действие статьи 358 ч.3 УК Украины.

    Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів

    3. Використання завідомо підробленого документа –
    карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

    Но использование В.Януковичем поддельных документов о его якобы «реабилитации» — это ерунда в сравнении с куда более тяжким преступлением, а именно: в декабре 2004-го Судебной палатой в адрес Генерального прокурора и СБУ вынесено отдельное постановление относительно нарушений на президентских выборах, которые были УСТАНОВЛЕНЫ в ходе рассмотрения этого дела — а фальсификация выборов — это тяжкое преступление, за которое статьей 157 — «Перешкоджання здійсненню виборчого права» Уголовного кодекса Украины (который еще никто не отменял), предусмотрено до двенадцати лет лишения свободы.

    Кстати, срок давности привлечения к уголовной ответственности для г-н Януковича и его гоп-компании за перешкоджання в 2004-ом здійсненню виборчого права еще не прошел. Может потому В.Ф.Янукович снова так жаждет стать Президентом, чтобы избежать третьей ходки за вышеперечисленные деяния? Плюс к этому придется ответить за украденную у государства Украины правительственную резиденцию «Межигорье». Все документы о приХватизации этой госдачи Янукович сейчас припрятал, и при этом он еще имеет наглость позиционировать себя борцом с коррупцией. Почему же раньше, когда два раза был Премьером, он с этой коррупцией не боролся, вопрос риторический…

    Когда в 2004-ом Премьер Янукович украл для своего клана «Криворожсталь», его сошки помельче, как министр МВД Билоконь и его верный соратник по агитации за «единого кандидата от власти» зампред «Динамо» Украины генерал-майор милиции В.Корж, положили глаз на недвижимую собственность «Динамо» Украины.

    16 ноября 2004-го. Зампред «Динамо» Украины генерал-майор милиции В.Корж агитирует на харьковской спортивной базе «Динамо» «за «единого кандидата от власти» В.Ф. Януковича

    Схема разворовывания «Динамо» была следующей. Под патронатом Коржа, который как бывший зампред харьковского «Динамо» отлично знал, где что плохо лежит, некто Новикова В.К. — директор «Укрбудинвест» пишет письмо на имя Билоконя и Коржа, в котором в самых мрачных красках описывает в каком ужасном состоянии находится база «Динамо», и просит передать ей принадлежащие «Динамо» помещения и земли вокруг них.

    В свою очередь г-жа Новикова, мол, обязуется помимо оплаты (символической, прим. автора) построить на этой территории современный теннисный корт, что отвечает европейским стандартам, тренажерные залы, спортивные магазины, объекты питания, которые в дальнейшем могут быть использованы для проведения спортивных соревнований между сотрудниками УМВД в Харьковской области, а также для проведение других общегородских спортивно-массовых мероприятий

    Толково письмо составлено, не правда ли? Будто писалось оно под диктовку Коржа. Может поэтому это письмо частного лица г-жи Новиковой, нашло такой мгновенный отклик в сердце тогдашнего министра МВД Билоконя (по оперативной информации согрели сердце Билоконя не только проникновенные слова г-жи Новиковой, но и 800 тыс. гривен, которые он получил на лапу за то, что отдал за бесценок земли харьковского «Динамо»).

    Билоконь дает Коржу отмашку на отчуждение земель «Динамо» в пользу г-жи Новиковой, Корж в свою очередь тут же направляет письмо со своей визой вниз по инстанциям, с предложением отдать г-же Новиковой затребованные помещения и земли за одноразовую благотворительную помощь в размере 500 000 гривен.

    Собственноручное указание В. Коржа положительно «рассмотреть вопрос»

    Нужно ли говорить, что нижестоящие начальники добросовестно выполнили команду, исходящую от самого министра МВД Билоконя, и динамовские помещения и земли благополучно перешли к г-же Новиковой.

    Такая вот, обычная, в общем-то, история для такого коррумпированного государства, как независимая Украина.

    Ну а финал у этой истории тоже весьма банальный: несмотря на справедливое возмущение жителей города и динамовской общественности, вместо обещанного спортивного комплекса на выкупленной у «Динамо» территории планируется построить элитный жилой дом. То есть, быстротечная эпопея с отчуждением динамовских земель в пользу г-жи Новиковой достигла логичного завершения.

    А народ, что народ? Кто, когда этот народ о чем-то спрашивал? С Билоконя, который по сей день скрывается в белокаменной, взятки гладки.

    Нардеп от Партии регионов Виктор Корж стал при втором пришествии Януковича министром по делам молодежи и спорта, и сегодня, пребывая в народных избранниках, превосходно себя чувствует, и отвечать за свои прошлые динамовские делишки, естественно, ни перед кем не собирается. Ждет видно не дождется, что бывший уголовник опять станет «паханом» для него, и ему подобным.

    Какое чувство собственного достоинство может быть у того же бывшего министра обороны генерала армии Кузьмука, прислуживающего сегодня ни дня не служившему в армии экс-гопнику Януковичу, которого генерал Кузьмук жаждет видеть Верховным Главкомом, коим по своему статусу автоматически становится вновь избранный Президент?

    О какой офицерской чести и достоинстве можно говорить у генералов милиции (Джига, Малышев, Грицак, Корж и другие генералы-нардепы ПР), у экс-Генпрокурора Пискуна из партии бандюковичей, которой является по своей сущности Партия Регионов? Менты, прокуроры и судьи, прислуживающие сегодня Бандюковичу, оборотни по определению! К сожалению, сегодня время такое, время оборотней, потому все эти джиги, грицаки и пискуны нынче у рецидивиста Януковича в цене.
    © Александр Ковалевский
    http://censor.net.ua/go/viewTopic–id–364969
    10-12-09 14:43

  3. Владимир:

    Лучше бы ты описал биографию Юлии Владимировны Григян,было бы намного интересней,но правдиво описать ,я так понял ,кишка тонка, работаешь по заказу ,больше платят.

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогахтендерный кредит
Доставка грузов