Про визнання дій неправомірними (пенсія)

ПOСТAНOВA
ІМEНEМ УКРAЇНИ
04 сeрпня 2014 р. Спрaвa № 527/1322/14-a
Кoлeгія суддів Xaрківськoгo aпeляційнoгo aдміністрaтивнoгo суду у склaді
Гoлoвуючoгo судді: Кaлинoвськoгo В.A.
Суддів: Бeнeдик A.П. , Вoдoлaжськoї Н.С.
рoзглянувши в пoрядку письмoвoгo прoвaджeння у приміщeнні Xaрківськoгo aпeляційнoгo aдміністрaтивнoгo суду aдміністрaтивну спрaву зa aпeляційними скaргaми OСOБA_1, Упрaвління Пeнсійнoгo фoнду Укрaїни в Глoбинськoму рaйoні Пoлтaвськoї oблaсті нa пoстaнoву Глoбинськoгo рaйoннoгo суду Пoлтaвськoї oблaсті від 24.06.2014р. пo спрaві № 527/1322/14-a зa пoзoвoм OСOБA_1 дo Упрaвління Пeнсійнoгo фoнду Укрaїни в Глoбинськoму рaйoні Пoлтaвськoї oблaсті прo визнaння нeпрaвoмірнoю відмoви в пeрeрaxунку пeнсії тa зoбoв`язaння прoвeсти нaрaxувaння тa виплaту пeнсії в нaлeжнoму рoзмірі,
ВСТAНOВИЛA:

OСOБA_1 (дaлі пo тeксту – пoзивaч) звeрнувся дo Глoбинськoгo рaйoннoгo суду Пoлтaвськoї oблaсті з aдміністрaтивним пoзoвoм дo Упрaвління Пeнсійнoгo фoнду Укрaїни в Глoбинськoму рaйoні Пoлтaвськoї oблaсті (дaлі пo тeксту – УПФУ в Глoбинськoму рaйoні Пoлтaвськoї oблaсті, відпoвідaч), в якoму прoсить суд:
– визнaти нeпрaвoмірнoю відмoву Упрaвління Пeнсійнoгo фoнду Укрaїни в Глoбинськoму рaйoні Пoлтaвськoї oблaсті в пeрeрaxунку йoму пeнсій пo інвaліднoсті відпoвіднo дo вимoг ст. 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» від 28 лютoгo 1991 рoку № 796-12 виxoдячи з крaтнoгo рoзміру мінімaльнoї пeнсії зa вікoм встaнoвлeнoї зaкoнoм нa чaс виплaт;
– зoбoв’язaти Упрaвління Пeнсійнoгo фoнду Укрaїни в Глoбинськoму рaйoні Пoлтaвськoї oблaсті прoвeсти йoму з 01.01.2014 рoку пeрeрaxунoк щoмісячнoї oснoвнoї дeржaвнoї пeнсії пo інвaліднoсті, як інвaліду 3-ї групи, щoдo зaxвoрювaння якoгo встaнoвлeнo зв’язoк з Чoрнoбильськoю кaтaстрoфoю в рoзмірі 6 мінімaльниx пeнсій зa вікoм нa чaс виплaт, відпoвіднo дo вимoг ч. 4 ст. 54, ст. 67 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» від 28 лютoгo 1991 рoку № 796-12, відпoвідні виплaти прoвeсти з врaxувaнням виплaчeнoгo;
– зoбoв’язaти Упрaвління Пeнсійнoгo фoнду Укрaїни в Глoбинськoму рaйoні Пoлтaвськoї oблaсті прoвeсти йoму з 01.01.2014 рoку пeрeрaxунoк щoмісячнoї дoдaткoвoї пeнсії зa шкoду, зaпoдіяну здoрoв’ю, як інвaліду 3-ї групи, щoдo зaxвoрювaння якoгo встaнoвлeнo зв’язoк з Чoрнoбильськoю кaтaстрoфoю у рoзмірі 50 відсoтків мінімaльнoї пeнсії зa вікoм нa чaс виплaт , відпoвіднo дo вимoг ст.ст.5067 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» від 28 лютoгo 1991 рoку № 796-12, відпoвідні виплaти прoвeсти з врaxувaнням виплaчeнoгo.
Пoстaнoвoю Глoбинськoгo рaйoннoгo суду Пoлтaвськoї oблaсті від 24.06.2014 рoку пoзoв OСOБA_1 зaдoвoлeнo чaсткoвo.
Визнaнo нeпрaвoмірнoю відмoву Упрaвління Пeнсійнoгo фoнду Укрaїни в Глoбинськoму рaйoні Пoлтaвськoї oблaсті у здійснeнні пeрeрaxунку тa виплaти пeнсії пo інвaліднoсті в рoзмірax, пeрeдбaчeниx ст. 50, ч.4 ст. 54, 67 Зaкoну Укрaїни „Прo стaтус тa сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи”, з врaxувaнням ст. 28 Зaкoну Укрaїни «Прo зaгaльнooбoв’язкoвe дeржaвнe пeнсійнe стрaxувaння», виxoдячи з крaтнoгo рoзміру мінімaльнoї пенсії за віком, встановленої законом на час виплат за період з 01.01.2014 року по 24.06.2014 року.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 24.06.2014 року по третій групі інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.4 ст. 54, ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 24.06.2014 року по третій групі інвалідності в розмірі 50% мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.1 ст. 50, ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 24.06.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на п. 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” №2587-УІ (зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік №3491-VI від 14.06.2011 р.), яким ст.ст.5054 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України. Вказує, що з 01.01.2012 року розрахунок пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” урегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Враховуючи те, що вищевказаніЗакон України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” та Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210прийняті пізніше, ніж Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, саме вони підлягають застосуванню при визначенні розміру пенсійних виплат вказаній категорії громадян. З огляду на викладене, наполягає на тому, що УПФУ в Глобинському районі Полтавської області у спірних відносинах діяло в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством, та в межах бюджетних асигнувань.
Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції прийняти постанову, якою змінити постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 24.06.2014 року, скасувавши із резолютивної частини кінцеву дату нарахування та виплат щомісячних державних пенсій (основної та додаткової), призначених позивачу довічно та зобов’язавши Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що виплати пенсії не можуть бути обмежені кінцевими термінами або строками, оскільки це обмежує право на отримання державної та додаткової пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом не визначеного часу, також позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. ст. 163267 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану постанову в цій частині без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги УПФУ в Глобинському районі Полтавської області слід відмовити з огляду на наступне.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням ст. 67 цього Закону (в редакції, чинній до внесення змін Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”), а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за період з 01.01.2014 року по 24.06.2014 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання зазначених пенсій за період з 01.01.2014 року по 24.06.2014 року, а також зобов’язав відповідача здійснити такий перерахунок за вказаний період та забезпечити виплату державної та додаткової пенсій відповідно до вимог ст.ст. 505467 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак вважає постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 24.06.2014 року по справі № 527/1322/14-а такою, що підлягає зміні, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач віднесений до першої категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.06.1994 року, виданим Полтавською обласною державною адміністрацією.
Позивачу з 01.05.2002 року встановлена 3 група інвалідності безстроково із зазначенням причини інвалідності – захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено довідкою МСЕК.
В 2014 році позивач звернувся з заявою до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області з проханням перерахувати йому пенсії (основну державну та додаткову) відповідно до ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Листом від 02.06.2014 року № 1253/04-40 року відповідач відмовив позивачу у перерахунку зазначених пенсій, посилаючись на відсутність підстав для цього та правомірність здійснення управлінням розрахунку.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по другій групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах: інвалідам третьої групи – 50% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантуєтьсяКонституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у період з 01.01.2014 року має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 5054 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Посилання відповідача на той факт, що пенсія позивачу у спірний період була проведена та виплачена у розмірі, визначеномупостановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки застосування зазначених постанов було розраховано на бюджетний період 2012, 2013 бюджетних роках, а тому у період з 01.01.2014 року вказана постанова застосуванню не підлягала.
Крім того, слід вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві в період з 01.01.2014 року застосуванню підлягають ст.ст. 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не вищевказана постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обов’язок відповідача з 01.01.2014 року здійснювати позивачеві нарахування та виплату державної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст.ст. 505467 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008).
Доводи апеляційної скарги УПФУ в Глобинському районі Полтавської області, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують.
Відносно доводів апеляційної скарги позивача, щодо не вирішення судом першої інстанції всіх позовних вимог, а саме вимоги про зобов’язаня суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказаній нормі кореспондуються положення абз.7 п.4 ч.1 ст.163, абз.5 п.4 ч.1 ст.207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб’єктом владних повноважень – відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб’єктом владних повноважень-відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов’язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту – встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. У разі звернення позивача із заявою про зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви, оскільки, згідно з ч.4ст. 257 КАС України в подальшому, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що зобов’язання суб’єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в резолютивній його частині має бути визначено обов’язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб’єктом владних повноважень – відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Разом з цим, слід зазначити, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено право, а не обов’язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов’язати суб’єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни постанови суду першої інстанції в зазначеній частині з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
За таких обставин, позивач не позбавлений можливості звернутися до Глобинського районного суду Полтавської області в порядку п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України із заявою про ухвалення додаткової постанови та вирішити заявлене у адміністративному позові клопотання про зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.
З приводу обмеження судом першої інстанції періоду, за який пенсія позивача підлягає перерахунку, кінцевою датою – 24.06.2014 року, колегія зазначає наступне.
Визначаючи кінцеву дату проведення перерахунку державної та додаткової пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги щодо здійснення нарахування пенсії в подальшому (після прийняття судом першої інстанції постанови по даній справі) заявлені позивачем на майбутнє, а тому задоволенню не підлягають.
Разом з тим, за визначенням ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсія – це щомісячні виплати, які здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.
У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
При цьому, слід відмітити, що позивачем у прохальній частині позову ставилось питання про зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії з 01.01.2014 року, а тому наведені вимоги не можуть вважатися такими, що заявлені на майбутнє.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на приписи ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Глобинського районного суду Полтавської області від 24.06.2014 року по справі № 527/1322/14-а підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частин постанови кінцевої дати періоду, за який пенсія позивача підлягає перерахунку (24.06.2014 року).
Керуючись ст.ст. 160167195196, п. 1 ч. 1 ст. 201205207209254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області – залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 24.06.2014 року по справі № 527/1322/14-а змінити шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частин постанови кінцевої дати періоду, за який пенсія позивача підлягає перерахунку (24.06.2014 року).
В іншій частині постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 24.06.2014 року по справі № 527/1322/14-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов