Справедливость и законность суда Украины

Дo мeнe упрoдoвж oстaнньoгo чaсу звeртaються чoрнoбильці із свoїми питaннями, зaявaми, скaргaми віднoснo якoсті прaвoсуддя в укрaїнськиx судax, oсoбливo в aпeляційній інстaнції.

Прaктичнo в кoжнoму звeрнeнні нaвoдяться фaкти прoвeдeння aпeляційниx слуxaнь пo aпeляційним скaргaм Пeнсійнoгo фoнду Укрaїни бeз нaдaння чoрнoбильцям кoпії aпeляції, мoжливoсті нaдaти зaпeрeчeння, виклику дo aпeляційнoгo суду. В крaщoму випaдку – чeрeз піврoку після зaсідaння aпeляційнoгo суду приxoдить прoстий кoнвeрт з кoпією рішeння, яким відмoвляється в зaдoвoлeнні пoзoвниx вимoг інвaлідів ЧAEС, нaвіть бeз нaвeдeння причини, a в гіршoму – інвaлідів тягнуть дo суду Упрaвляння пeнсійнoгo фoнду з питaння пoвeрнeння кoштів, які рішeнням aпeляційнoгo суду визнaні бeзпідстaвнo виплaчeні інвaліду.
Я тільки мoжу прeдстaвити тoй жax, який переживає хвора людина, коли дізнається, що з неї хочуть забрати усі раніше сплачені кошти, і добро, якби річ йшла про збільшення пенсії у 3 з половиною рази – це питання тяжке, але річ йде про звичайні 6 мінімальних пенсій за віком.

Люди не розуміють, чому апеляційні суди попирають всі існуючі принципи українського судочинства – верховенство права, законність, змагальність сторін, диспозитивність, гласність, відкритість і т.д.

Більше того, у інвалідів ЧАЕС з’являється цілком зрозумілий страх, що так, без їх участі, суди наприймають бог зна чого, та що, а потім прийдеться зостатися зовсім без коштів – навіть пенсію перестануть платити.

Люди питають, чому районні суди при розгляді позовів від пенсійного фонду, які подані на підставі таких рішень апеляційних судів, не приймають до уваги частину 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, який передбачає, що постанова або ухвала суду апеляційної або касаційної інстанції за наслідками перегляду рішень суду першої інстанції, якщо вона прийнята у письмовому провадженні, тобто без виклику заінтересованих сторін до апеляційного суду, набирає законної сили тільки через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Тобто законної сили постанова або ухвала апеляційного суду, якщо він відбувся без запрошення інваліда до суду, набирає через 5 днів з моменту відмітки пошти про прийом рекомендованого конверта на адресу інваліда або його представника.

Чого тільки не чують скаржники в суді першої інстанції – і про нестачу коштів, тому, мовляв, апеляційні суди посилають рішення своєчасно, але простими листами, і про якість списки в самому апеляційному суді, згідно яких розсилка рахується проведеною, якщо секретар там нібито розписався, при чому суддями ігнорується вимога закону (ч. 3 ст. 167 КАС України), згідно якої особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Мені зовсім не зрозуміло як суди першої інстанції приймають до провадження заяви Пенсійного фонду України про поворот судового рішення, якщо стаття 266 КАС України це забороняє. Більше того, апеляційні суди приймають апеляційні скарги УПФ на відмову суду про поворот судового рішення, на підставі тієї ж 266 статті.

Люди скаржаться, що цей цирк з поворотом судових рішень вже звів до могили не одну сотню інвалідів ЧАЕС…

Що я можу сказати – суди України завжди ігнорували проблеми інвалідів ЧАЕС. Нагадаю – ще в 2001 році, 26.04.2001 року Верховна Рада України прийняла постанову № 2404-III “15 річниця Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання”, в якій надала доручення «Верховному Суду України разом з Міністерством юстиції України дати роз’яснення судовим органам щодо практики застосування судових рішень у питаннях погашення заборгованості з соціальних виплат та виплат компенсацій за втрачене майно на радіоактивно забруднених територіях».

Як показує судова практика Верховного Суду України, саме в 2000 – 2002 роках ВС України робив все можливе, щоб чорнобильці ніколи не отримали передбачених законом пенсій (6, 9, 10 мінімальних пенсій за віком, де мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою за прожитковий мінімум)… Саме Верховний Суд України в ті роки ввів судову практику, що мінімальний розмір пенсій за віком потрібно вираховувати з розміру 19 грн. 91 коп. – тобто судді цього суду навіть в 2006 році стверджували, що у інваліда ЧАЕС 2-ої групи державна пенсія відповідно до закону повинна бути втричі нижчою ніж у бомжа, який не пропрацював і хвилини в своєму житті…

Та і в 2008-2011 році саме Верховний Суд України стверджував, що в потребах закону потрібно вираховувати пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних, так як нібито іншого законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком не існує… хоча навіть далекі від юриспруденції люди знають, що 27.03.1991 року в офіційному виданні «Голос України» оприлюднено Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (закон № 796-XII від 28.03.1991 року), в якому держава взяла на себе всю відповідальність за шкоду здоров’ю або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст.. 13 Закону).

Цей Закон є одностороннім з боку держави правочином, який визначив обов’язок у держави відшкодувати шкоду здоров’ю або втрату працездатності інвалідам ЧАЕС відповідно існуючих на той час норм законодавства країни. В першу чергу Закону СРСР “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР”, який відповідно до статті 58 Закону був з 01.04.1991 року введений на території Української РСР щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в повному обсязі.

Цей правочин надав право інвалідам ЧАЕС в якості компенсації втрати працездатності вимагати надання їм державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю (стаття 47 Закону), при цьому розмір мінімальної пенсії за віком для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 01 квітня 1991 року встановлено в розмірі 100 процентів мінімальної заробітної плати (стаття 20 Закону СРСР “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР”)… І цей нормативний акт в відношенні потерпілих ніхто не відміняв і станом на сьогодення…

Так про законність яких рішень адміністративних судів України взагалі може іти мова, якщо вся без винятку процедура прийняття цього рішення із самого початку є незаконною? – якщо ніхто не звертає уваги на існуючі норми матеріального права, а роблять з інвалідами що хочуть…

Наталія Падалка

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов