Хіба суд має право звужувати конституційні права громадян?

Укрaїнський пeнсійний фoнд дaвнo пeрeтвoрився нa структуру, якa oдній чaстині суспільствa, oбрaній, пeрeсидівшій всe життя нa бюджeтниx кoштax і нa висoкиx пoсaдax і нe ствoривши жoднoгo прoдукту тa нeнaдaвшиx якісниx пoслуг, – нaрaxoвувaти мaксимaльну пeнсію, a тим, xтo її спрaвді зaслужив, – мaксимaльнo змeншувaти, aби люди нe oтримувaли якіснoгo пeнсійнoгo зaбeзпeчeння. Прoтe, є кaтeгoрії, яким, як би прaцівникaм пeнсійнoгo фoнду нe xoтілoсь примeншити виплaти, згіднo зaкoну пoтрібнo нaрaxoвувaти пo пeвній мeтoді. Прoтe і тут Пeнсійний фoнд Укрaїни нe викoнує зaкoн, a нeнaчe стaрий скнaрa, щo oбeрігaє грoші гoспoдaря, пускaється дo мaніпуляцій і при цьoму зoвсім нe сoрoмиться викoристoвувaти oдну з гілoк влaди, тoбтo — суд. Тo й щo, щo є зaкoн? Нині зaкoн нe лишe, як дишлo. Він, як фікція, a судoвa влaдa — інструмeнт, яким рoблять спрoбу узaкoнити бeззaкoння.

Дoкaзoм того, що держава в особі Пенсійного фонду України порушує закон та нехтує правами громадян, а також готова йти на порушення Конституції та ратифікованих європейських конвенцій, використовуючи для цього судову гілку влади, є рішення, що розглядалось 3 грудня 2018 року у третьому апеляційному адміністративному суді Дніпра складом суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., Юрко І.В.

Ця трійка прийняла дивне рішення, частково задовольнивши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. І це за умови, що судді не могли не знати, що приймають рішення, ігноруючи загальні стандарти змагальності і безпосередньої участі, гарантованих ст. 6 Конвенції, ст. 129 Конституції, завдань і принципів судочинства, визначених ч.3 ст. 2 КАСУ, розглядаючи справу у письмовому провадженні.
Трійка суддів, на диво, піддалась на маніпулювання від Пенсійного фонду України і скасувала рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у справі №1140/2132/18 в частині задоволених позовних вимог про перерахунок та донарахування пенсії за період з 01 січня 2008 року по 15 березня 2018 року.
Будучи пенсіонером МНС, пан Воробйов перебував на обліку у Пенсійному фонді Кіровоградської області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що становила 73 % відповідних сум грошового забезпечення.
Проте, у Пенсійному фонді вирішили, що пенсіонер отримує зависоку пенсію, і провели перерахунок у бік зниження ще у 2008 році. А роз’яснення з цього приводу надіслали лише у березні 2018 року, надіславши йому листа, згідно якого повідомили, що його пенсія є меншою, наголосивши, що перерахунок пенсії здійснено за чинною на час перерахунку редакцією ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Підстави для обчислення пенсії, виходячи із 73% від сум грошового забезпечення ж — відсутні.
Видко, у Пенсійному фонді України працюють особи, які переконані, що пенсіонери — люди темні і своїх прав відстоювати не будуть, адже надіслали ж пенсіонеру відписку, а людина, побачивши багато зарозумних слів, повинна погодитись на звуження своїх конституційних прав. Дивно, що «розумні математики» з пенсійного фонду та не запропонували ще й доплатити, адже скнари з пенсійного фонду нині, як і представники деяких інших державних органів, напевно, переконані, що відібрані у пенсіонера кошти будуть до наснаги, бо комусь з державних службовців тоді і премія перепаде, оскільки якщо десь вибуло, то обов’язково десь прибуде.
Проте, пенсіонер звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду, вимагаючи не тільки поновити право на отримання пенсії у розмірі, що була призначена раніше, а й провести перерахунок пенсії за період вчинених порушень.
Суд першої інстанції, посилаючись на рішення КСУ від 5 квітня 2001 року, зазначив, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов’язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії та здійснюється на підставі ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ у зв’язку із зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, при визначенні її розміру не може поширюватися звужуюче законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача. До такого ж висновку, свого часу, дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2018 року у справі №564/2288/16-а (адміністративне провадження №К/9901/23573/18).
Також суд першої інстанції встановив, що Пенсійним фондом України не було доведено правомірності своїх дій стосовно зменшення основного розміру призначеної йому пенсії за вислугу років із 73 % до 68% грошового забезпечення, тож також постановив зробити перерахунок з тієї дати, з якої Пенсійний фонд знизив людині пенсію.
Задавалося б, що верховенство права — перемогло. Але це у прокуратур не буває грошей на судовий збір, коли потрібно в інтересах громади подавати до суду. Інша річ — Пенсійний фонд України, який, вирішив, що те, що суд не пішов на порушення Конституції, то є неправильно, і тому треба спробувати довести вже в апеляційній інстанції, що Конституція — просто папірець, не обов’язковий до виконання. В апеляційній інстанції теж встановили не тільки факт порушення закону, Конституції і гарантованих прав пана Воробйова з боку Пенсійного фонду, але і вагомий факт обізнаності пенсіонера з існуючим порушенням з дати отримання листа з Пенсійного фонду Кіровоградської області з 15.03.2018 року, а не за десять років до того. Проте, у постанові від 3.12.2018 апеляційний суд чомусь визначив дату з 1.01.2008 року, рахуючи, що саме з цього часу дізнався про порушення своїх майнових прав. Тобто: судді апеляційної інстанції чомусь вирішили, що пенсіонер пропустив строки оскарження, а тому не мав права звертатись до суду, дізнавшись з офіційного листа фонду про зменшення гарантованого обсягу прав, вчинені порушення у нарахуванні. І, з одного боку, визнає порушення прав пенсіонера Пенсійним фондом Кіровоградської області, а з іншого — відмовив пенсіонерові у виплаті недорахованої пенсії, порушивши при цьому як Конституцію України, так і ратифіковану Україною Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.
Більш того, постанова апеляційного суду є кричущою, спотворюючи авторитет влади, оскільки її буквальний зміст свідчить, що заявник взагалі не має права на перерахунок, виправлення ситуації з сьогоднішнього дня і на останні дні життя. Залишаючи рішення першої інстанції в частині констатації виявлених порушень у розрахунках і недонарахування гарантованого розміру пенсії, колегія скасовує обов’язок покладений, першою інстанцією щодо перерахування взагалі і виплати вірного, гарантованого розміру. Як у той казці: Маємо те що маємо!
Дивне рішення апеляційної інстанції викликає когнітивний дисонанс, адже в певних частинах апеляційна інстанція погоджується з рішенням суду першої інстанції, тим не менш, порушує права людини, позаяк, скасовуючи рішення суду першої інстанції, відверто ігнорує як Основний закон України, так і Конвенцію з прав людини та практику Євросуду.
Але ж трійка третього апеляційного адміністративного суду Дніпра у складі суддів Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., Юрко І.В. не може ж бути зацікавленою йти на звуження прав громадянина заради економії грошей Пенсійного фонду? Чи все ж таки може?

↑ Наверх ↑

aRuma бесплатная регистрация в каталогах тендерный кредит
Доставка грузов